Новий «Пер Гюнт» у Полтаві: камерний формат, власна адаптація п’єси та глядачі на сцені

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

21 жовтня 2026 р. 11:26

21 жовтня 2026 р. 11:26

У театрі імені Гоголя команда акторів презентувала власну постановку класичної п'єси. Щоб скоротити дистанцію між історією та аудиторією, глядацькі місця облаштували прямо на ігровому майданчику, а більшість декорацій виготовили власноруч.

У Полтавському обласному музично-драматичному театрі імені Гоголя презентували нову виставу «Пер Гюнт». Її створення стало самостійною ініціативою театрального колективу, яку реалізували паралельно з основним насиченим сезоном.

Новий «Пер Гюнт» у Полтаві: камерний формат, власна адаптація п’єси та глядачі на сцені

Команда відійшла від класичного виконання: автори власноруч розробили сценографію та суттєво змінили текст п'єси. Сценічну редакцію підготували Марія Озеренко та Максим Дашевський. Режисером вистави став Семен Білокінь, а художнім оформленням займався Артем Білокінь. За музичний супровід відповідали Наталія Бухарова та Євген Захарчук. Афішу створила Олександра Грек, для якої ця вистава, як і для Вікторії Бондаренко, стала ще й акторським дебютом.

Ініціативу колективу підтримав директор театру Олексій Андрієнко. Заклад узяв на себе організаційні питання — друк афіш, продаж квитків і рекламу, а також надав доступ до костюмерної. Водночас більшість елементів декорацій і костюмів команда виготовила самостійно.

Формат постановки — камерний та частково імерсивний. Глядацькі місця розташовані безпосередньо на сцені поруч з акторами. За задумом творців, це перетворює глядача на безпосереднього свідка подій. Через такий тісний простір команда особливо наголошує на суворій театральній етиці: запізнення чи телефонні дзвінки критично руйнують атмосферу.

Сюжет вистави фокусується не на видовищності, а на відвертому діалозі. Творці свідомо відмовилися від нав'язування єдиного прочитання. Їхня головна мета — не дати готові відповіді, а спонукати людей замислитися над пошуком власної ідентичності та вийти з театру з власними запитаннями.

Іван ШЕВЧЕНКО , «Полтавщина»