«Навчилися літати в небі, а тепер — ходити по землі»: у Кременчуці студенти випробували наземних роботів 117-ї бригади, які рятують життя військових

21 жовтня 2026 р. 17:18

21 жовтня 2026 р. 17:18

Пряма мова.

Наземні роботизовані комплекси, які доставляють вантажі на передову, витримують удари ворожих FPV-дронів і допомагають евакуювати поранених, побачили кременчуцькі студенти. Техніку їм продемонстрували військовослужбовці батальйону безпілотних систем «Звіробій» 117-ї окремої важкої механізованої бригади. Молоді люди не лише дізналися про можливості роботизованих машин, а й змогли спробувати самостійно керувати ними та пересуватися на них.

Захід відбувся на базі одного з осередків вивчення дисципліни «Захист України. Основи національного спротиву», де проходять заняття студенти кількох навчальних закладів Кременчука.

Як розповів директор навчального закладу Микола Несен, представники військової бригади погодилися ознайомити молодь із напрямом, який стрімко розвивається у Збройних силах України. Для студентів це можливість побачити сучасну військову техніку не на екрані смартфона, а безпосередньо на майданчику, дізнатися про її призначення та зрозуміти, як змінюються підходи до виконання бойових завдань.

«Металеві конячки» замість ризику для військових

Наземний роботизований комплекс (НРК) — це дистанційно керована або автономна платформа, яка дає змогу виконувати завдання без безпосередньої присутності людини в небезпечній зоні. Такі машини використовують для доставки вантажів, евакуації поранених, розвідки та, залежно від комплектації, виконання бойових завдань.

Про досвід застосування цієї техніки студентам розповів військовослужбовець батальйону безпілотних систем «Звіробій» 117-ї окремої важкої механізованої бригади з позивним «Ложка». За його словами, він разом із побратимами приїхав до Кременчука, щоб показати можливості наземних роботів і пояснити, чому вони стали важливими помічниками на фронті.

Військовий зізнався, що до цього проєкту його привів власний бойовий досвід. Раніше він командував піхотною ротою, тому добре знає, наскільки складно та небезпечно доставляти провізію й боєкомплект на передові позиції.

«Я сам колишній командир піхотної роти, тому знаю і випробував на собі, як важко доставляти провізію та боєкомплект на передній край. Саме тому взявся за цей проєкт у нашій бригаді» , — розповів військовослужбовець.

За його словами, підрозділу вдалося реалізувати задум, і вже протягом року роботи-«помічники» перевезли 120 тонн вантажів.

Раніше цю роботу доводилося виконувати військовим, які ризикували життям, пересуваючись до переднього краю під загрозою ворожих обстрілів і атак безпілотників. Тепер частину небезпечних завдань можуть брати на себе роботизовані машини.

«Раніше це лягало на плечі військовослужбовців. Тепер нам допомагають металеві конячки, як я називаю НРК — наземні роботизовані комплекси», — пояснив «Ложка».

Військовий навів і свіжий приклад ефективності техніки. За його словами, того дня під час виконання бойового завдання один із таких роботів потрапив під удар ворожого FPV-дрона. Попри пошкодження, машина змогла продовжити рух і виконати поставлене завдання — доставити провізію на передові позиції.

Для підрозділу це підтвердження технічної витривалості машин. Кожна доставка, яку можна виконати без залучення військового до проходження небезпечного маршруту, зменшує ризик для людського життя.

400 кілограмів вантажу та евакуація поранених

Під час спілкування журналісти поцікавилися технічними характеристиками продемонстрованої машини, зокрема її вантажністю, запасом ходу, захистом від ураження та можливістю евакуювати поранених.

Військовослужбовець пояснив, що виробник врахував побажання військових і оснастив комплекс бронепластинами. За словами «Ложки», машини, які використовує його підрозділ, уже неодноразово витримували влучання ворожих FPV-дронів.

Водночас це не означає, що техніка невразлива: її захищеність залежить від характеру та сили ураження.

Одна з найважливіших функцій наземних роботизованих комплексів — евакуація поранених. Військовий розповів, що за допомогою таких машин його підрозділ уже зміг евакуювати з переднього краю чотирьох поранених військовослужбовців.

«Ці люди залишилися живими. Це чийсь батько, чийсь брат, чиясь рідна людина», — наголосив він.

За словами військового, у підрозділі є відеозаписи, на яких видно, як роботизована техніка допомагає евакуювати поранених із небезпечних ділянок.

Заявлена вантажність продемонстрованої машини становить 400 кілограмів. Однак, як стверджує військовослужбовець, під час випробувань вона продемонструвала здатність перевозити вдвічі більший вантаж.

Запас ходу, за його словами, перевищує 40 кілометрів. Водночас техніку продовжують випробовувати, удосконалювати й адаптувати до потреб фронту.

Військові випробовують — виробники вдосконалюють

Окремо «Ложка» наголосив на співпраці між військовими та виробниками. За його словами, сучасні роботизовані комплекси не одразу набувають остаточного вигляду. Спочатку військові отримують певну версію машини, випробовують її в реальних умовах і передають виробникові зауваження та пропозиції.

Після цього конструкцію вдосконалюють з урахуванням практичного досвіду використання.

«Я завжди кажу: у нас є можливість удосконалювати техніку. Я, як художник, малюю, як це бачу, а потім ми випробовуємо свої ідеї», — розповів військовослужбовець.

За його словами, саме такий підхід допомагає створювати техніку, яка відповідає реальним потребам підрозділів, а не лише заявленим технічним характеристикам.

У комплексах також використовують засоби зв’язку, які дозволяють операторам підтримувати контакт із пораненим під час евакуації. Військовий розповів, що в підрозділі встановили пристрої для двостороннього спілкування, завдяки яким оператори можуть чути пораненого та стежити за його станом навіть на значній відстані.

За його словами, зв’язок організований через радіоканал і супутникові системи. Він також зазначив, що спілкування може відбуватися на відстані 100–200 кілометрів, хоча фактичні можливості залежать від умов роботи систем зв’язку.

Студенти самі спробували керувати роботами

Після розповіді військових студенти змогли ближче познайомитися з технікою та спробувати керувати нею. Для багатьох це стало першим досвідом безпосередньої взаємодії з наземним роботизованим комплексом.

Студент Олег зізнався, що побачене справило на нього сильне враження.

«Я вперше бачу такий пристрій наживо. Для мене це дуже велике враження. Такі заходи для студентів потрібно проводити частіше, щоб ми знали, що роблять наші воїни для наближення перемоги», — сказав він.

Студент Назар також мав змогу покататися на роботизованій машині разом з іншими учасниками заходу. За його словами, комплекс виявився дуже швидким і маневреним.

Ще один студент, Максим, розповів, що раніше бачив подібні пристрої переважно в інтернеті, зокрема на відео, де за їх допомогою доставляли гуманітарну допомогу військовим.

Цього разу він сам узяв до рук пульт керування.

«Мені сподобалося. Я думав, що враження будуть іншими, але все дуже класно. Я керував ним за допомогою пульта. Не думав, що цей пристрій може бути настільки різким», — поділився враженнями Максим.

На запитання, чи складно було опанувати керування, хлопець відповів, що розібрався досить швидко.

«Я думав, що буде набагато важче. Мені здавалося, що для цього потрібно довго вчитися. А тут, по суті, дві основні кнопки: їхати та повертати», — пояснив студент.

На його думку, такий досвід корисний не лише для вивчення дисципліни «Захист України. Основи національного спротиву», а й для розуміння сучасних технологій, які можуть відігравати важливу роль у майбутньому.

«Навчилися літати в небі, а тепер — ходити по землі»

Військовослужбовець «Ложка», який не лише керує наземними роботизованими комплексами (НРК), а й випробовує їх, проводить краш-тести та вдосконалює конструкції, наголосив, що ця техніка особливо ефективна у взаємодії з безпілотниками.

«Я завжди кажу: ми навчилися літати в небі, а тепер наш батальйон навчився ходити по землі. Дрони та наземні роботизовані комплекси, працюючи в парі, дають дуже вагомий результат. Це евакуація поранених, доставка боєкомплекту. Наш батальйон також застосовує бойові модулі», — розповів він.

За словами військового, поєднання повітряних і наземних безпілотних систем розширює можливості підрозділів. Повітряні дрони можуть виконувати розвідувальні завдання та допомагати контролювати обстановку, тоді як наземні комплекси здатні перевозити необхідні вантажі й евакуювати поранених.

Наприкінці зустрічі представник бригади передав директору навчального закладу Миколі Несену подарунки від військових — прапор 117-ї окремої важкої механізованої бригади та статуетку із символікою підрозділу.

«Для нас честь вручити ці подарунки. І ми ж 117-та бригада — ваші рідні!» — сказав військовослужбовець.

Микола Несен подякував захисникам і зазначив, що прапор та сувеніри стануть нагадуванням для студентів про військових і їхню роботу.

«Це буде також певним стимулом для подальшої роботи з виховання патріотів нашої країни. Кожен із них бачитиме цей прапор і сувеніри, які нагадуватимуть про наших захисників», — зазначив директор.

Військова історія Кременчука та технології майбутнього

Значення таких зустрічей для молоді підкреслив і директор Військово-історичного музею Володимир Поляков. Він нагадав, що свого часу Кременчук був одним із потужних військових центрів, де дислокувалися понад 13 військових частин. Згодом їх поступово ліквідували.

Нині, за його словами, місто знову має власну військову складову, зокрема завдяки 117-й окремій важкій механізованій бригаді. Військові не лише виконують бойові завдання, а й долучаються до виховання молодого покоління.

Володимир Поляков переконаний, що досвід, який українські військові здобувають під час війни, матиме значення і після її завершення. Технології, методи роботи та інженерні рішення, які зараз розробляють для потреб фронту, потенційно можуть знайти застосування й у цивільному житті.

Він також звернув увагу на те, наскільки швидко змінюється характер сучасної війни. Якщо ще недавно наземні роботизовані комплекси були маловідомими широкому загалу, то сьогодні вони стають важливою частиною військових операцій.

«Нам потрібно вчитися протистояти цим загрозам і самим ефективно використовувати такі технології», — наголосив директор музею, подякувавши представникам бригади за співпрацю та участь у вихованні молоді.

Жителі Кременчука передали військовим гуманітарну допомогу

Зустріч стала нагодою не лише для військових поділитися досвідом, а й для громади підтримати захисників практичними справами.

Волонтер і депутат Кременчуцької районної ради Дмитро Колотієвський повідомив, що військовій частині передають гуманітарну допомогу. До неї увійшли перев’язувальні матеріали, турнікети, так звані швидкі душі та інші необхідні речі.

За словами Дмитра Колотієвського, він і надалі допомагатиме бригаді, можливо, не завжди у великих обсягах, але регулярно.

Під час заходу військові також подякували журналістам за їхню роботу та вручили їм прапори бригади.

Знайомство студентів із наземними роботизованими комплексами показало, як технології, що ще недавно здавалися незвичними, стають частиною повсякденної роботи українських військових. Для захисників це можливість доставляти необхідне на передову та евакуювати поранених, а для молоді — нагода побачити, як працюють сучасні військові технології, і краще зрозуміти, які знання та навички сьогодні потрібні Україні.

Олег Булашев

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські