вологість:
тиск:
вітер:
«Володів трьома мовами й був дуже розумним»: у Кременчуці попрощалися із Захисником Сергієм Бакутою
26 жовтня 2026 р. 11:26
26 жовтня 2026 р. 11:26
Вічна пам'ять!
Сьогодні у Міському палаці культури Кременчука відбулася церемонія прощання з військовослужбовцем Сергієм Валерійовичем Бакутою. Попрощатися зі старшим сержантом прийшли рідні, колеги, бойові товариші, друзі та сусіди.
Як розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков, Сергій Бакута (позивний «Іспанець») народився 18 вересня 1963 року. Вiн проходив службу за контрактом з 26 квітня 2026 року на посаді командира розвідувального відділення розвідувальної роти. Серце військового зупинилося 15 жовтня 2026 року в Дніпропетровській області через гострий розлад кровообігу у міокарді та атеросклеротичну серцево-судинну хворобу.
Сергій Валерійович народився та проживав у Кременчуці.
Навчався у школі №14 та гімназії №28, згодом закінчив Київський національний лінгвістичний університет. Значну частину життя присвятив педагогіці: викладав англійську мову в ліцеях №11 та №30, гімназії №18, а також понад 20 років працював викладачем у Кременчуцькому льотному коледжі Національного авіаційного університету.
Про цивільне життя та характер Сергія Бакути згадують ті, хто знав його особисто.
Товариш Микола знав Сергія понад 10 років. Він згадує його як інтелігентну, спокійну та виважену людину, яка ніколи не підвищувала голос. Сергій вільно володів трьома мовами, — працював зокрема, у Льотному коледжі, а згодом в одному з міських гіпермаркетів. Востаннє вони зустрічалися влітку. Тоді ж товариш дізнався, що Сергій підписав контракт і пішов служити добровольцем.
«Це була дуже розумна й спокійна людина, він володів трьома мовами... Завжди працював врівноважено, ніколи не підвищував голос. Ми бачилися влітку, він пішов служити за власним рішенням», - ділиться пан Микола.
Сусід Олег Борисович знав Сергія ще з 1977 року:
«Знав його з дитинства. Він володів іспанською та французькою мовами, довгий час викладав у льотному коледжі. Ми часто зустрічалися біля будинку, спілкувалися про життя. Попри пенсійний вік, він вирішив піти на службу. Це була дуже добра й чуйна людина», - розповідає сусід.
У Сергія Бакути залишилися дружина Тетяна Анатоліївна та двоє дітей — син Роман і донька Яна.
Відспівали захисника у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Сергія Бакуту на Свіштовському кладовищі у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світла пам'ять.
Валерія Попова
Фото Мирослави Ковальчук
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
Міськрада планує дозволити КП «Полтава-сервіс» змінювати види діяльності без згоди депутатів
26 жовтня 2026 р. 12:15
Повітряні небезпеки для Полтавщини: що відомо п...
26 жовтня 2026 р. 12:03
Мешканець Полтави втратив понад 92 тисяч гривень через «Програму для відстежування дронів»
26 жовтня 2026 р. 11:58