Кефір понад план, комунальні скарги й вислання за дармоїдство: про що писала «Кременчуцька зоря» 60 років тому

27 жовтня 2026 р. 16:50

27 жовтня 2026 р. 16:50

Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 27 жовтня 1966 року.

З висоти 2026 року минулі десятиліття часто здаються нам монохромними й статичними. Ми звикли сприймати історію крізь сухі довідки, забуваючи, що за ними ховалося живе й строкате життя. Щоб відчути пульс міста шістдесят років тому, зазирнімо в один осінній день — четвер, 27 жовтня 1966 року.

Провідником у минуле стане газета «Кременчуцька зоря». Її сторінки зберегли тогочасні репортажі з підприємств, розповіді про освіту, комунальні проблеми та навіть історії про боротьбу з «дармоїдами». Кременчук жив роботою, виробничими планами й повсякденними турботами, які подекуди напрочуд нагадують сучасні.

Гонитва за планами

У жовтні 1966 року країна готувалася відзначити 50-річчя Жовтневої революції, яке припадало на 7 листопада 1967 року. Тож газета рясніла закликами перевиконувати виробничі плани та досягати нових успіхів у комуністичному будівництві.

Наприклад, споживча кооперація СРСР планувала до ювілейної дати відкрити в сільській місцевості 11 тисяч магазинів, 3650 підприємств громадського харчування та тисячу хлібопекарень. Також обіцяли значно розширити асортимент продукції.

Кременчуцькі підприємства теж звітували про успіхи. Молокозавод виконав річне завдання з виробництва жирних сирків, топленого й білкового молока, напою «Сніжок» та вершків.

«Понад план виконано 49 тонн ряжанки і 324 тонни кефіру», — повідомляли журналісти.

Не відставав і м’ясокомбінат, який виконав одинадцятимісячну виробничу програму.

«З початку року вони здали державі 14130 тонн м’яса. З них понад план 2400 тонн», — йшлося в публікації.

Освітні реалії

На сторінках газети розповідали й про зустріч керівників відділів міськвиконкому з трудящими. Вона відбулася у приміщенні профтехучилища №6.

Завідувач міського відділу народної освіти С. Т. Коротич повідомив, що кількість навчальних закладів у Кременчуці щороку зростає.

«Зараз діє 24 масових школи, 2 інтернати, 7 шкіл робітничої молоді, одна заочна, в яких навчаються 25 тисяч учнів», — розповів він.

Окремо посадовець згадав університет для батьків, який на той час відвідували 150 осіб.

Комунальні обіцянки: пів року ходіння по кабінетах

Не обходилося й без проблем, знайомих містянам і сьогодні. В іншій публікації газета розповіла про колективну скаргу мешканців будинку №33-56, під якою стояли три десятки підписів.

Люди звинувачували житлово-комунальне управління комбінату «Кременчукбуд» у бюрократизмі та зневажливому ставленні. Ще на початку травня вони попросили замінити в будинку пічне опалення на централізоване. Їм пообіцяли розглянути питання, однак роботи так і не розпочалися.

У червні та липні комунальники до будинку не з’явилися. У серпні начальник житлово-комунального управління товариш Голенко зрештою заявив:

«Нічого з нашої затії не вийде…»

Мешканцям порадили звернутися на електростанцію, щоб отримати дозвіл на підключення до теплотраси. Вони виконали вимогу. Після скарги начальнику комбінату «Кременчукбуд» товаришу Бельмасу той наказав Голенку знайти кошти й розпочати монтаж системи централізованого опалення.

Однак на цьому історія не закінчилася. Згодом мешканцям заявили, що немає технічної документації. Люди знову вирушили на електростанцію, отримали необхідні розрахунки й документи та принесли їх комунальникам.

Але замість початку робіт почули нове пояснення: у будинку нібито не проживають будівельники.

«То чому ми мусимо витрачати кошти на нього», — заперечили їм.

Мешканці у своєму листі наголошували, що кожен другий житель будинку — будівельник.

Завершуючи публікацію, журналісти висловили сподівання, що після оприлюднення скарги товариш Бельмас зробить належні висновки щодо роботи свого підлеглого.

Червоний Хрест із заводською пропискою

Ще одна публікація розповідала про первинну організацію товариства Червоного Хреста вагонобудівного заводу, яку оголосили республіканською школою передового досвіду.

«Тепер за знаннями сюди приїздять активісти з усієї України», — писали журналісти.

Роботу організації неодноразово відзначали на вищих рівнях. Одинадцять років поспіль їй присуджували перехідний Червоний прапор Полтавського обкому товариства Червоного Хреста.

«Дармоїда» виселили з Кременчука

На тлі виробничих досягнень і комунальних негараздів газета публікувала й матеріали, які сьогодні дозволяють побачити, як радянська влада ставилася до людей, котрі не працювали.

В одній із заміток ішлося про мешканця Великої Кохнівки Леоніда Григоровича Калиту, який жив на вулиці Дзержинського, 34. За версією газети, чоловік не працював, пиячив, неодноразово потрапляв до витверезника, отримував 15 діб арешту за дрібне хуліганство та позичав гроші, які не повертав.

Висновок редакції був категоричним:

«Л. Г. Калита — дармоїд, не займається суспільно-корисною працею. Рішенням народного суду він висланий на 5 років з Кременчука для залучення до фізичної праці», — повідомляло видання.

Такою була «Кременчуцька зоря» 27 жовтня 1966 року: виробничі рапорти, освітні новини, скарги на комунальників і радянські уявлення про те, як належить жити. Шістдесят років потому її сторінки дають змогу побачити не лише офіційну картину епохи, а й повсякденні проблеми, надії та конфлікти мешканців міста.

Нагадаємо, депутатка, токар-депутат і буфетниця зі скарги: обличчя Кременчука 1966 року .

120 автобусів на маршрутах і 32 мільйони цигарок понад план: про що писала «Кременчуцька зоря» .

425 карбованців за фіктивну роботу та відключення світла за борги: чим жив Кременчук у 1966 році .

Олена Синтюрина

Полтавські