Про що писала газета Кременчука 60 років тому: від виховання дітей до замовлень на свята

01 листопада 2026 р. 11:21

01 листопада 2026 р. 11:21

Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 1 листопада 1966 року.

З висоти 2026 року минулі десятиліття часто здаються нам монохромними й статичними. Ми звикли сприймати історію крізь сухі довідки, забуваючи, що за ними ховалося живе й строкате життя. Щоб відчути пульс міста шістдесят років тому, зазирнімо в один осінній день — вівторок, 1 листопада 1966 року.

Провідником у минуле стане газета «Кременчуцька зоря». Її сторінки зберегли тогочасні репортажі з підприємств, розповіді про освіту, комунальні проблеми та навіть історії про боротьбу з «дармоїдами». Кременчук жив роботою, виробничими планами й повсякденними турботами, які подекуди напрочуд нагадують сучасні.

Про виховання дітей

Батьки чи вчителі? На кого покладено виховання дітей? Таке питання порушили журналісти в одній із публікацій.

«Однією з умов правильного виховання дитини є міцний постійний зв'язок її наставників домашніх і шкільних, тобто батьків і вчителів. Тільки такий зв'язок забезпечить єдність педагогічних вимог до дитини, правильно організує її життя, навчання і труд», — писали журналісти.

Далі читачам розповідали про роботу шкільних і класних батьківських комітетів, рад сприяння сім’ї та школі на підприємствах, а також про батьківські збори. Усе це, на думку авторів публікації, допомагало батькам у вихованні дітей.

«Чималий досвід такої роботи мають батьківські комітети шкіл №19, 10, 8, ради сприяння сім’ї і школі вагонобудівного і автомобільного заводів тощо», — йшлося в публікації.

Журналісти наводили й конкретні приклади. Зокрема, тісно співпрацювала з учителями своїх дітей працівниця Великокохнівської школи, мати-героїня Галина Савівна Миренкова. Жінка виховувала 11 дітей.

Однак були й батьки, які «перекладають всю відповідальність за поведінку і навчання дітей на школу». Водночас і не всі вчителі достатньо спілкувалися з батьками. Наслідки такої ситуації були невтішними: близько 400 учнів кременчуцьких шкіл залишилися на повторний курс навчання.

«Ці факти свідчать про серйозні недоробки і вчительських колективів, і батьківської громадськості», — вважали журналісти того часу.

Про трудові резерви та сучасне виробництво

На зборах партійного активу автомобільного заводу обговорювали нову систему планування та економічного стимулювання. Для цього організували семінари за участю економістів, бухгалтерів і фінансистів. На них вивчали досвід і методи підприємств, які вже працювали за нових умов.

Перед робітниками стояло завдання шукати шляхи подальшого підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, поліпшення її якості та виявлення невикористаних резервів.

«Невикористаних резервів у нас ще дуже багато, тільки треба їх знайти», — сказав технолог тов. Диченко, поділившись із присутніми думками про раціональне використання різального інструмента.

Тим часом на Крюківському гранітному кар’єрі працювало високомеханізоване виробництво.

«Конвейєри, пневматичні молоти, електропідйомники, навантажувальна естакада — все це набагато полегшало працю людей у цехах в кар’єрі», — повідомляв директор кар’єру Володимир Лотарцев.

Він також зазначав, що на допомогу робітникам прийшли автоматика й телемеханіка. Це дало змогу вивільнити частину працівників і забезпечити ритмічну роботу підприємства.

Для святкового столу

Ще одна публікація сповіщала про осінній базар, який працював із 30 жовтня до 6 листопада на центральному колгоспному ринку Кременчука.

«Запрошуються взяти участь в продажу трудящим міста сільськогосподарських продуктів всі колгоспи, колгоспники та робітники сільських господарств всіх районі Полтавської області», — йшлося в оголошенні.

Окремо повідомляли, що їдальні №№ 9, 11, 13 та фабрика-кухня Автозаводського тресту їдалень приймали замовлення на виготовлення кулінарних виробів до свята.

Отже, підготовка до святкових застіль передбачала не лише закупівлю продуктів на ринку, а й можливість замовити готові страви в закладах громадського харчування.

На екранах кінотеатрів

У ті дні міські кінотеатри пропонували глядачам різноманітний репертуар. Так, у кінотеатрі «Більшовик» показували стрічки «Останній раунд», «Друзі і роки» та «Стережись автомобіля».

У кінотеатрі «Дніпро» демонстрували фільм «Подвиги Геракла».

Такою була буденність Кременчука 60 років тому: батьки й учителі сперечалися про виховання дітей, заводчани шукали резерви для підвищення продуктивності, на ринках готувалися до свят, а в кінотеатрах показували фільми.

Змінилися технології, темп життя та обставини, у яких живе місто. Але деякі речі залишилися незмінними: турбота про дітей, роботу, добробут родини й бажання бодай на кілька годин відволіктися від щоденних спра в. Саме з таких, на перший погляд, буденних деталей і складається справжня історія Кременчука.

Нагадаємо, Кременчук 60 років тому: як ганяли за довідками та сварили молодь, яка сиділа на шиї у батьків .

Кефір понад план, комунальні скарги й вислання за дармоїдство: про що писала «Кременчуцька зоря» 60 років тому .

120 автобусів на маршрутах і 32 мільйони цигарок понад план: про що писала «Кременчуцька зоря» .

Олена Синтюрина

Полтавські