«З ким, з ким, а з Тьомою я б пішов у розвідку»: у Кременчуці попрощалися із захисником Артемом Георгієвим

04 листопада 2026 р. 15:40

04 листопада 2026 р. 15:40

Віддав життя за Україну.

Сьогодні, 4 листопада, у Кременчуці прощаються із захисником України Артемом Георгієвим, який віддав життя за територіальну цілісність і незалежність держави під час російської збройної агресії.

Відданий захисник Батьківщини Артем Георгієв більше ніколи не пройдеться вулицями рідного міста, не поговорить із друзями й не притисне до грудей сина.

Тиша, сльози рідних і потріскування свічок — така атмосфера сьогодні панувала у Свято-Миколаївському соборі, де відбулася церемонія прощання з військовослужбовцем.

Під час траурної церемонії офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков розповів про життєвий шлях загиблого воїна.

«Сьогодні відбувається поховання Артема Георгієва, який народився 30 серпня 1986 року. Був призваний на військову службу за мобілізацією. Загинув під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Білозерське Покровського району Донецької області. Артем народився та проживав у місті Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 20. Батьки Артема, на жаль, померли. У скорботі залишилися син, колишня дружина та тітка військовослужбовця. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять загиблому! Слава Україні!» — сказав Віталій Іванчиков.

«Він був світлою, доброю людиною»

Артема Георгієва добре знав його хрещений батько Андрій. Чоловік пам’ятає захисника з самого дитинства та говорить про нього як про світлу й добру людину.

«Знаю його від самого народження і до сьогоднішнього дня. Він загинув 19 жовтня. Я вважаю, що загинув як герой. Якщо говорити про те, якою він був людиною, то, на мій погляд, він був світлою, доброю людиною. Я вважаю, що захищати нашу державу — це подвиг. Він виконав свій обов’язок. У нього була дружина, дитина. Він був самостійним. Про що саме ми спілкувалися, зараз не можу пригадати. Його хобі було мисливство. Його батько був мисливцем, і він часто їздив із нами на полювання», — пригадав хрещений батько Андрій.

«З ким, з ким, а з Тьомою я б пішов у розвідку»

Артема пам’ятають і його шкільні друзі. Павло навчався із захисником у паралельних класах. Він згадує Георгієва як веселого, стійкого хлопця з непростим характером, який завжди мав власну думку.

«Ми навчалися в паралельних класах. Він був веселим хлопцем. Часто йшов проти системи, можна сказати. У нього був такий протестний характер. Ось він так і йшов, і йшов. Напевно, особливих захоплень не було. Працював по-різному, заробляв собі на життя. А так склалося, що пішов служити, віддавав свої сили за себе, за нас. І зрештою віддав життя. Він був веселим, стійким хлопцем. Я завжди казав: з ким, з ким, а з Тьомою, з Тьомчиком я б пішов у розвідку», — пригадує друг Павло.

Після відспівування у Свято-Миколаївському соборі Артема Георгієва поховали на Свіштовському кладовищі, у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Артем Георгієв віддав своє життя за Україну, її свободу та людей, які залишилися жити на рідній землі. У пам’яті близьких він назавжди залишиться сином, батьком, другом і світлою людиною, а для Кременчука — ще одним захисником, який не повернувся додому.

Олена Ліпошко
Фото авторки

Полтавські