Назавжди 19-ть: у Кременчуці напередодні дня народження попрощалися із захисником Давидом Ухналем

06 листопада 2026 р. 12:28

06 листопада 2026 р. 12:28

Попрощались з сином Захисника України, який воював разом із братом.

Сьогодні, 6 листопада, Кременчук у жалобі. У Міському палаці культури рідні, друзі, знайомі та небайдужі містяни провели в останню путь молодого захисника України Давида Ухналя. Завтра, 7 листопада, йому мало б виповнитися 20 років. Однак його життя обірвалося у 19.

Під час прощання місто накрили дощ і град. Попри негоду, люди продовжували йти до труни з квітами та вінками. Здавалося, потік тих, хто прийшов віддати останню шану воїну, не закінчувався. У залі — невимовний біль рідних, сльози друзів та однокласників, для яких звістка про загибель юнака стала важким ударом.

Під час траурної церемонії офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков розповів про життєвий і військовий шлях Давида.

«Сьогодні відбувається поховання Ухналя Давида Юрійовича, який народився 7 листопада 2006 року.

З 2025 року проходив військову службу за контрактом на посаді оператора безпілотних літальних апаратів у званні солдата.

Загинув Давид 25 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Новоселівка.

Давид народився та проживав у місті Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії №19, закінчив професійно-технічне училище №26.

Одружений не був, дітей не мав. Батько військовослужбовця помер. У скорботі залишилися мати та брат» , — повідомив Віталій Іванчиков.

Для тих, хто знав Давида особисто, він назавжди залишиться добрим, веселим і товариським хлопцем. Однокласники згадують, як разом навчалися, гуляли містом та проводили час. Кажуть, він умів створювати навколо себе гарний настрій і був душею компанії.

«Давид був моїм однокласником. Ми навчалися разом у школі, були хорошими знайомими. Гуляли містом, проводили час разом, сиділи, навчалися. Він був компанійським, дуже добрим і привітним хлопцем. Любив спілкуватися з людьми. Здається, мама мені сказала або я десь прочитав у Telegram-каналі, що він загинув. Наскільки пам’ятаю, він пішов разом із братом» , — розповів Віталій.

Інший однокласник, Максим, також зберігає теплі спогади про Давида. Хлопці навчалися разом до дев’ятого класу. За словами Максима, товариш завжди вирізнявся своєю харизмою та вмінням об’єднувати людей.

«Ми з Давидом також навчалися в одній школі, були однокласниками до дев’ятого класу. Він був хорошим, харизматичним хлопцем, який завжди був вогником у компанії. Його рішення піти на фронт вважаю поважним і сильним вчинком» , — говорить Максим.

Давид був близьким не лише для шкільних друзів, а й для людей, із якими зростав у громадській спільноті. Голова громадської організації «Молодіжна щаслива родина» Артем Родіонов розповідає, що знав хлопця з дитинства. Давид відвідував заходи та напрямки організації, а згодом сам став частиною спільноти, яка підтримувала його та його родину.

Особливо болісно згадувати, що зовсім нещодавно тут, у Міському палаці культури, під час благодійного фестивалю збирали кошти на потреби підрозділу, у якому служив Давид разом із братом.

«Давид був частиною нашої спільноти, другом. Я знаю його змалечку. Він відвідував наші дитячі та підліткові напрямки, і ми бачили, як він зростав. Майже за тиждень до трагедії ми проводили фестиваль тут, у Міському палаці культури. Тоді збирали кошти для Давида, його брата та їхнього підрозділу. У вівторок ми відвезли цю допомогу якомога ближче до району бойових дій. І буквально через декілька днів, на жаль, сталося непоправне. Давид завжди підтримував інших. Я думаю, що він є прикладом дуже відважної людини, адже пішов до війська не через вимушені обставини, а тому, що хотів захищати свою державу. Так само, як і його батько, він віддав своє здоров’я заради України. На жаль, його батько також був військовослужбовцем. Дякувати Богу, його брат Дмитро вижив. Я вірю, що родина зможе пройти через цей важкий шлях, а його брат відновиться, адже зараз він також перебуває на лікуванні. Інші хлопці, які тоді потрапили під обстріл, теж зазнали поранень, декілька з них — дуже важких », — розповів Артем Родіонов.

Після церемонії прощання Давида Ухналя поховали на Свіштовському кладовищі — у Почесному секторі поховань Захисників і Захисниць України.

Завтра рідні та близькі мали б вітати Давида з 20-річчям. Натомість цього дня згадуватимуть його усмішку, доброту, спільні моменти та життя, яке тільки починалося. Вічна слава Герою!

Олена Ліпошко

Відео, фото авторки

Полтавські