«Влад завжди був на позитиві...»: у Кременчуці провели в останню путь 31-річного Захисника Владислава Хвальонка

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

10 листопада 2026 р. 11:58

10 листопада 2026 р. 11:58

Вічна пам'ять!

«Влад завжди був на позитиві...»: у Кременчуці провели в останню путь 31-річного Захисника Владислава Хвальонка

У Кременчуці провели в останню путь 31-річного захисника України Владислава Руслановича Хвальонка. Попрощатися з воїном до Міського палацу культури прийшли рідні, друзі, побратими та містяни.

Сльози, оберемки квітів та біль, який важко висловити словами... Людина за людиною підходила до труни, щоб віддати шану воїну, який поклав життя за свободу України.

Владислав народився 27 січня 1995 року в Кременчуці.

Навчався у ліцеї № 6, закінчив фаховий коледж Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. Працював на Крюківському вагонобудівному заводі. На військову службу за мобілізацією був призваний 26 червня 2025 року. Служив солдатом, оператором безпілотних літальних апаратів.

Як розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков, Владислав Хвальонок загинув 12 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пристін Куп’янського району Харківської області. У полеглого воїна залишилися мати Олена Вікторівна, батько Руслан Вікторович та брат Максим.

Знайома родини Олександра прийшла провести Владислава в останню путь та підтримати його матір.

«Це дуже важко… У неї два гарних сини. Один уже офіцер... А Владушка загинув. Прийшли провести його в останню путь, підтримати маму. Дуже хороша, вихована дитина» , - розповідає жінка.

Згадують про воїна і його побратими.

Один із захисників пригадує першу зустріч на передовій:

«Владислава, я першим зустрів його. Він потрапив до нашого підрозділу, коли ми були на Донецькому напрямку. Дуже хороша, життєрадісна людина, молодий хлопець. Шкода, що такі молоді хлопці гинуть, але це війна, нічого не вдієш. Світла пам’ять йому. Дуже хороша людина була, хороший побратим. Шкода, що таких молодих забирає клята війна. Але ми помстимося за нього, за всіх наших хлопців. Слава Україні!».

Власним болем від утрати ділиться і побратим Роман, який довго перебував із Владиславом на передових позиціях:

«Владислав завжди був позитивним, завжди на позитиві. Весела, життєрадісна людина. Але бачите, війна нікого не жаліє. Для мене це особиста трагедія. Ми з ним дуже довго були на позиціях. Коли довго перебуваєш із людиною, то вже відчуваєш до неї щось більше. Не можу пояснити… Не можу пояснити, але це вже зовсім інші стосунки...».

Після прощання у палаці культури воїна відспівали у Свято-Миколаївському соборі, а поховали його на Центральному кладовищі в селі Кам'яні Потоки.