Софіївка: 280 футбольних полів краси, підземна річка і легенди, які перевірила журналістка «Кременчуцької газети»

12 листопада 2026 р. 15:46

12 листопада 2026 р. 15:46

Чим здивувала Софіївка восени?

Як і обіцяла, розповідаю про Софіївку — парк, який вважають одним із найкрасивіших в Україні та який став одним із «Семи чудес України» за результатами однойменного конкурсу.

Він настільки величний, що для того, аби осягнути його масштаби й дослідити територію, варто врахувати: площа парку становить 179 гектарів. Щоб краще уявити ці розміри, достатньо кількох порівнянь: це приблизно 280 футбольних полів або чотири території Ватикану. Софіївка більша за знаменитий лондонський Гайд-парк і становить майже половину площі Центрального парку Нью-Йорка.

І все це — величезний простір, де поєдналися природа, архітектура, водойми та численні загадкові куточки.

На цій величезній території росте понад 3300 видів дерев та кущів — як місцевих, так і екзотичних.

При парку є науково-дослідна лабораторія "Мікроклонального розмноження". Дендропарк "Софіївка": від мікроклональної лабораторії до масонського гроту - "Кременчуцька газета" побачила місця, які не показують туристам Про нього я розповідала, коли була тут минулого разу. Цього разу в нас була мета прогулятися парком, помилуватися його неймовірними локаціями та без поспіху насолодитися атмосферою.

Тим більше, що час ми вибрали вдало. Одного дня ми були практично останніми відвідувачами парку, а наступного — першими. Про те, як ми проживали майже на території самого парку, я розповідала раніше.

Як досліджувати Софіївку і з чого почати прогулянку

Є кілька варіантів знайомства із Софіївкою. Перший — екскурсія. Врахуйте, що однією годиною тут не обійдешся: доведеться виділити щонайменше дві, а то й три години. Зате під час екскурсії ви дізнаєтеся про історію створення парку, а також про історію кохання Станіслава Потоцького до Софії Вітт, на честь якої він і збудував цей парк, що згодом отримав її ім'я.

Щоправда, Софія розбила серце Станіслава, тож фінал цієї історії кохання був не надто щасливим.

Відомо, що парк міг з'явитися в Криму або десь поблизу Одеси. Однак зрештою Потоцький знайшов ділянку, на якій сьогодні розташована Софіївка, і вирішив, що кращого місця для втілення свого задуму не знайти.

Ми почали досліджувати парк із вулиці Садової, де розташовувався наш готель. Від цього входу веде тіниста алея, на початку якої встановлені скульптури Софії Потоцької та Станіслава.

В інтернеті я знайшла цікаву історію про походження цієї алеї. За однією з версій, її заклали після візиту імператора Миколи І. Тоді він обгорів на сонці й забажав, щоб у парку з'явилася тіниста алея. Згодом Софіївка настільки сподобалася імператору, що він подарував її своїй дружині. Через це парк тривалий час називали Царициним садом.

Коли до влади прийшли більшовики, вони прибрали з парку всі згадки про імператорську родину, а саму Софіївку перейменували на «Парк III Інтернаціоналу». Історичну назву парку повернули лише у 1950-х роках минулого століття.

Втім, це не історичний вхід.

Історичний — з вулиці Київської. Саме звідси парк починався у XVIII столітті. Тут можна натрапити на готель «Флора» та ще один готель «Софіївський» (так, їх два).

Але від цього входу доведеться пройти територією з дендрологічними пам'ятками, перш ніж дістатися до тих самих локацій, які побачили й ми.

Ще одну цікаву локацію ми помітили, коли йшли тінистою алеєю. Це «Срібні струмки» — місце, де можна попити води. Судячи з таблички, споруду створили ще за радянських часів. Із нею пов'язана легенда: кожен із трьох струмків символізує щось своє — здоров'я, кохання та достаток. Найцікавіше, що для здійснення такого символічного ритуалу воду з усіх трьох струмків потрібно змішати.

Усю нашу прогулянку за маршрутом у цій публікації описувати не буду. Натомість зупинюся на найвідоміших місцях, які точно варто побачити під час відвідування Софіївки.

Павільйон «Флори», Нижній став і фонтан «Змія»

Почну з павільйону «Флори». Відомо, що його збудували у 1845 році на місці мисливського павільйону, який раніше згорів. Одна з головних особливостей споруди — чудова акустика. Якщо пощастить, тут можна почути живу музику.

Далі за маршрутом — став. Не знаю, чи дозволено тут кататися на човнах, але один із них ми таки побачили.

Окремої уваги заслуговує фонтан «Змія», розташований посеред ставу. Він справді вражає. Якщо замовите екскурсію, вам розкажуть цікаву технічну подробицю: фонтан працює без жодних насосів. Воду подає підземний водогін, а її підйом забезпечує перепад тиску між Верхнім та Нижнім ставами. Кажуть, що раніше струмінь води сягав не 15–20 метрів, як сьогодні, а цілих 40 метрів.

І не дивуйтеся, якщо на деяких картах не знайдете назви «Нижній став». Цю водойму також називають «Іонічним морем».

Від ставу можна піти двома шляхами. Ми вибрали той, що пролягав до звіринця.

Він був закладений ще під час заснування парку. Сьогодні подібні парки, як «Софіївка», мають такі місця. Це не зоокуточок і не зоопарк, а саме звіринець, де диких тварин утримують в умовах, наближених до природних.

Тераса муз, водоспади та Партерний амфітеатр

Тераса муз. Тут чимало лавочок для відпочинку, і саме їх ми обрали, щоб перепочити після насиченої екскурсії парком. Дуже корисна локація: поки проходила екскурсія, ми, відпочиваючи, дещо почули.

А саме те, що водоспади в Софіївці, хоч і створені штучно, безпосередньо залежать від природних водних джерел. За часів Потоцьких вони були настільки потужними, що заслінки відкривали не на повну, адже гості Софії не могли почути одне одного. Зараз річки обміліли, води стало менше. Та все ж водоспади залишаються одними з найулюбленіших місць для фотосесій.

Не можна оминути й Партерний амфітеатр.

Це відкрита просторова композиція з терасами, зеленими схилами та водоймою. Локація нагадує античний театр просто неба. Звідси відкривається красива перспектива на паркові пейзажі. Я бачила її навесні, а тепер — восени.

Тут красиво будь-якої пори року.

А як не побувати на Єлисейських полях? Назва відсилає до давньогрецької міфології, де Єлисейські поля були місцем вічного блаженства, у якому перебували душі праведників і героїв. Це мальовнича частина парку з відкритими галявинами, камінням і декоративними композиціями.

До речі, сам парк, його локації та скульптури тісно пов'язані з давньогрецькою міфологією. Скульптур і скульптурних композицій тут чимало. Не буду зупинятися на кожній із них та її історії, адже в інтернеті достатньо інформації.

Кам'яні композиції та загадкові гроти

Композиція «Природа і мистецтво». Незвичайне сусідство природної гранітної брили та обробленої кам'яної колони. Дві форми символізують протиставлення природного й створеного людиною. Це одна з цікавих кам'яних композицій парку.

Грот Венери. Один із відомих гротів «Софіївки», пов'язаний із римською богинею кохання. Кам'яна споруда органічно вписана в ландшафт. Її архітектура створює відчуття загадкового античного світу.

Левовий, або Громовий грот. Величний грот, висічений у природній скелі. Його первісна назва — грот Каліпсо. Вхід має незвичайну кам'яну конструкцію, а сама локація демонструє, як майстерно творці парку поєднали природний рельєф з архітектурою.

Тут є купа легенд. За переказами, вода, яка надходила до гроту з Верхнього ставу, створювала такий гучний гул, що він нагадував то ревіння лева, то віддалені удари грому. Саме звідси й походять народні назви гроту.

На правій стіні біля входу зберігся напис польською мовою, який пов'язують із власником парку Станіславом Потоцьким. У перекладі він звучить так:

«Забудь тут пам'ять про нещастя і прийми щастя віще, якщо ж ти щасливий, так будь ще щасливішим».

За повір'ям, потрібно доторкнутися до напису, а потім тричі обійти кам'яну колону всередині гроту. Кажуть, після цього бажання мають здійснитися. Цю традицію згадують і екскурсоводи парку.

Ми це зробили — чекаємо!!!

Є на території парку і свої таємні місця. Одне з них — Масонський грот. Вхід до нього можна помітити, але зайти — зась. Коли я була з робочою поїздкою в Умані, мені вдалося тут побувати.

Цей грот, який також називають гротом Діани або «Дзеркалом Діани», — одна з найзагадковіших локацій «Софіївки». Його історію пов'язують із засновником парку Станіславом Щенсним Потоцьким, який був членом масонських лож.

Споруда має форму усіченої піраміди. Усередині розташований басейн із джерельною водою, а крізь отвір у стелі проникає світло.

За переказами, саме тут могли проводити обряди посвячення в масони: людину із зав'язаними очима заводили до темного гроту, де їй знімали пов'язку, символізуючи перехід від темряви до світла, від незнання до пізнання. Втім, документальних підтверджень проведення таких обрядів саме в цьому місці недостатньо, тому цю історію варто сприймати як одну з версій.

Верхній став та Острів кохання

Верхній став — одна з наймальовничіших водойм дендропарку «Софіївка», яка привертає увагу спокійною водною гладдю та навколишніми краєвидами. Він є частиною складної гідротехнічної системи парку, створеної ще наприкінці XVIII — на початку XIX століття.

Водойми в «Софіївці» не лише прикрашають ландшафт, а й формують особливу атмосферу цього місця, де природні краєвиди гармонійно поєднуються з інженерними задумами творців парку.

На острові привертає увагу рожевий павільйон, навколо якого висаджені екзотичні рослини. Острів також називають Островом кохання, а сам став має назву «Чарівне море».

Водоймою можна покататися як самостійно — на катамарані або човні, — так і на туристичному пароплаві.

Але цього разу водні атракціони до наших планів не входили. Хоча з досвіду попередніх мандрівок скажу: хоча б раз варто пройтися цим Чарівним морем на теплоході. Враження неповторні!

Підземна річка Ахеронт: подорож у царство темряви

А ось підземна річка вражає, скільки б разів ти нею не мандрував!

Обов'язково не оминіть цю локацію. Нам її порадив черкаський турист Сашко, про якого я вже згадувала раніше.

Цього разу нам трапився дуже цікавий перевізник Денис. Що-що, а з почуттям гумору в хлопця все гаразд.

Підземна річка Ахеронт — одна з найзагадковіших і водночас найцікавіших інженерних споруд дендропарку «Софіївка». Її облаштували ще під час першого періоду будівництва парку, наприкінці XVIII століття, за проєктом Людвіга Метцеля.

Річка починається від Амстердамського шлюзу на Верхньому ставу та проходить під землею на відстань 211 метрів. Ширина і висота каналу становлять близько трьох метрів, а глибина води сягає одного метра.

Денис не радив пробувати долати цю відстань пішки, хоча розповідав, що були відвідувачі Софіївки, які наважувалися пройти цією річкою самостійно. Уздовж маршруту є чотири люки, крізь які проникає світло. Вони символізують періоди життя людини та водночас додатково освітлюють підземну споруду. Зверху можна побачити, як із них донизу визирають цікаві діти.

На зиму річку спускають, а човни ховають у тунель.

Підземна річка Ахеронт символізує шлях між світом живих і царством мертвих. У композиції «Софіївки» Ахеронт створює атмосферу містичної подорожі, нагадуючи про давньогрецькі уявлення про життя, смерть і вічність.

І ще одна порада: щойно прийдете до парку, відразу прямуйте до підземної річки, адже іноді в чергах доводиться стояти до години. До того ж відвідувачів перевозять з одного боку на інший і навпаки. Тому одна посадкова локація розташована біля ставу, а інша — внизу.

На цьому зупинюся, адже, мабуть, ви вже зрозуміли, що про Софіївку можна написати ще три-чотири такі публікації. Але цього разу обмежуся цією.

Що можна рекомендувати? Софіївка — це місце, куди хочеться повертатися знову і знову, навіть кілька разів на рік. Адже кожна пора року по-своєму розкриває красу цього парку, а його багата історія та численні локації щоразу відкриваються з нового боку.

Умань не лише «Софіївка» та хасиди: що цікавого побачила журналістка Кременчуцької газети у старовинному місті за два дні

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські