Бачити, але мовчати через страх: чи зобов’язана дитина свідчити про булінг у школі та суді

12 листопада 2026 р. 19:49

12 листопада 2026 р. 19:49

Дитина, яка стала свідком цькування однокласника, може відмовлятися розповідати про побачене через страх перед кривдником, погрози або небажання опинитися в центрі конфлікту. Однак її пояснення можуть мати значення для з’ясування обставин насильства, захисту постраждалої особи та вирішення питання про відповідальність винних.

Українське законодавство передбачає можливість залучення неповнолітніх свідків до розгляду таких випадків. Водночас важливо розрізняти процедуру реагування на насильство в закладі освіти та судове провадження у справі про адміністративне правопорушення. Для них встановлено різні правила, зокрема щодо обов’язків свідка та порядку отримання його пояснень.

Чи можуть залучити дитину до розгляду випадку булінгу в школі

Із 11 серпня 2026 року діє нова редакція Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646. Відповідні зміни внесено наказом МОН від 18 червня 2026 року № 961.

Оновлений Порядок регулює реагування не лише на можливий булінг, а й на інші прояви та ознаки насильства серед учасників колективу закладу освіти.

Відповідно до пункту 2 розділу I цього Порядку, свідком визнається особа, яка була очевидцем насильства або якій відомі будь-які обставини, що стосуються випадку насильства.

Отже, свідком може бути не лише учень, який безпосередньо бачив побиття, погрози чи приниження іншої дитини, а й особа, якій відомі обставини відповідної події.

Можливість залучення свідків до розгляду таких випадків передбачена також постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2025 року № 1513, якою затверджено Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми.

Згідно з пунктом 19 цього Порядку, до участі в засіданні комісії можуть залучатися особи, які стали свідками випадку насильства та/або жорстокого поводження з дитиною.

Таким чином, законодавство допускає участь неповнолітнього свідка в розгляді обставин насильства комісією закладу освіти. Водночас така участь має здійснюватися з урахуванням віку дитини, її психологічного стану та встановлених гарантій захисту її прав.

Чи зобов’язана дитина особисто розповідати про булінг перед комісією

Важливі гарантії участі дітей передбачено пунктом 6 розділу II Порядку реагування на випадки булінгу в редакції наказу МОН № 961.

Відповідно до цієї норми, рішення комісії приймаються з обов’язковим дотриманням принципу найкращих інтересів дитини. Комісія зобов’язана забезпечити право дитини бути вислуханою відповідно до її віку та рівня зрілості.

При цьому вислуховування дитини на засіданні комісії здійснюється безпосередньо у присутності батьків або їхніх представників та за участю практичного психолога або соціального педагога.

Батьки можуть надати письмову згоду на проведення вислуховування без їхньої участі. Проте це не скасовує передбаченої Порядком участі практичного психолога або соціального педагога.

Окремо законодавство прямо встановлює, що дитина може надати у письмовій формі інформацію про факти насильства або іншу відому їй інформацію.

Отже, якщо неповнолітній свідок боїться особисто виступати перед комісією, він може письмово викласти відомі йому обставини.

Факт вислуховування дитини, форма його проведення та основний зміст висловленої позиції обов’язково фіксуються в матеріалах розгляду.

Водночас право дитини бути вислуханою не означає, що шкільна комісія може проводити примусовий допит за правилами судового провадження. Комісія не наділена процесуальними повноваженнями суду чи органів досудового розслідування.

Тому під час отримання пояснень від дитини необхідно забезпечити дотримання її прав та не допускати дій, які можуть спричинити повторну психологічну травматизацію.

Чи може дитина повідомити про булінг анонімно

Оновлений Порядок реагування на випадки булінгу передбачає можливість подання анонімних повідомлень про насильство.

Зокрема, пункт 10 розділу I зобов’язує керівника закладу освіти забезпечити функціонування різних способів отримання повідомлень про можливі випадки насильства, зокрема телефоном, електронною поштою або через скриньку для паперових повідомлень. Особа, яка повідомляє про насильство, може зробити це анонімно.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку, повідомлення може бути подане в усній або письмовій формі, у тому числі анонімно.

Це означає, що дитина, яка побоюється помсти з боку кривдника, має можливість повідомити адміністрацію закладу освіти про ймовірне насильство без зазначення своїх персональних даних.

Водночас необхідно розмежовувати анонімне повідомлення та участь особи як свідка в судовому провадженні.

Можливість анонімно поінформувати школу про насильство не означає, що дитина автоматично набуває права надавати анонімні пояснення в суді або що її особа за будь-яких обставин залишатиметься невідомою учасникам судового провадження.

Питання отримання й оцінювання доказів у справі про адміністративне правопорушення регулюються КУпАП.

Чи можуть викликати неповнолітнього свідка булінгу до суду

Адміністративна відповідальність за булінг учасника освітнього процесу передбачена статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, щодо якої є дані, що їй відомі обставини, які підлягають встановленню у відповідній справі.

Ця стаття не встановлює мінімального віку свідка. Тому сам по собі неповнолітній вік не виключає можливості виклику дитини для надання пояснень.

Законодавство також передбачає процесуальні обов’язки свідка.

Згідно зі статтею 272 КУпАП, свідок зобов’язаний з’явитися за викликом органу або посадової особи, у провадженні якого перебуває справа, надати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на поставлені запитання.

Водночас КУпАП не передбачає, що сам лише страх перед кривдником автоматично звільняє особу від обов’язків свідка.

Тому якщо дитину викликають до суду у справі про булінг, питання її участі необхідно вирішувати з урахуванням відповідних процесуальних положень та обставин конкретної справи.

При цьому стаття 270 КУпАП регулює участь законних представників неповнолітніх осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, та неповнолітніх потерпілих. Її положення не встановлюють окремої універсальної процедури обов’язкового допиту кожного неповнолітнього свідка у присутності батьків і психолога.

Так само не можна автоматично застосовувати до розгляду адміністративної справи правила допиту малолітніх і неповнолітніх осіб, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України. Ці правила стосуються кримінального провадження.

Разом із тим під час судового розгляду має враховуватися стаття 12 Конвенції ООН про права дитини, яка передбачає право дитини вільно висловлювати свої погляди з питань, що її стосуються, з належним урахуванням її віку та зрілості.

Окремою конституційною гарантією є стаття 63 Конституції України, відповідно до якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Ця гарантія поширюється також на дітей.

Як захищають дитину, яка боїться помсти за свої пояснення

Побоювання неповнолітнього свідка щодо можливого переслідування після повідомлення про булінг повинні враховуватися під час розгляду відповідного випадку.

Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, затверджений постановою КМУ № 1513, передбачає здійснення діяльності комісії з дотриманням принципів забезпечення найкращих інтересів дитини, конфіденційності та захисту персональних даних.

Зокрема, члени комісії зобов’язані не розголошувати стороннім особам відомості, які стали їм відомі у зв’язку з участю в роботі комісії.

Відповідних вимог повинні дотримуватися й особи, залучені до участі в її засіданні.

Крім того, Порядок застосування заходів виховного впливу, затверджений наказом МОН № 1646 у редакції наказу № 961, встановлює, що такі заходи мають забезпечувати надання психологічної допомоги та підтримки постраждалим особам і свідкам насильства.

При визначенні заходів виховного впливу необхідно не допускати повторної травматизації та завдання додаткової шкоди психологічному стану учасників колективу.

Якщо дитина повідомляє про погрози у зв’язку з можливим наданням пояснень, відповідні обставини повинні враховуватися під час визначення заходів забезпечення її безпеки. За наявності ознак правопорушення інформація про погрози може бути передана правоохоронним органам для реагування в межах їхніх повноважень.

У разі виклику дитини до суду батьки або інші законні представники можуть повідомити суд про її побоювання та психологічний стан, а також звернути увагу на необхідність врахування віку й інтересів неповнолітнього під час розгляду справи.

Однак спеціальні правила вислуховування дитини шкільною комісією не слід вважати автоматично обов’язковими для суду, який здійснює провадження за КУпАП.

Чи можуть розглянути випадок булінгу, якщо дитина боїться давати пояснення

Небажання неповнолітнього свідка особисто розповідати про насильство не означає, що адміністрація закладу освіти може залишити повідомлення без реагування.

Оновлений Порядок реагування на випадки булінгу встановлює конкретні строки та обов’язки керівника закладу освіти.

Кожне повідомлення про можливий випадок насильства підлягає реєстрації в день його надходження. Якщо повідомлення надійшло у вихідний, святковий, інший неробочий день або в позаробочий час, його реєструють у перший наступний робочий день.

Протягом однієї доби з дня реєстрації повідомлення керівник закладу освіти зобов’язаний його розглянути.

У разі виявлення ознак насильства керівник повинен невідкладно, у строк, що не перевищує трьох годин із часу виявлення таких ознак, вжити заходів для припинення насильства та унеможливлення його повторення.

У цей самий строк необхідно повідомити батьків дитини, крім випадків, коли вони є кривдниками, а також письмово повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції та службу у справах дітей із одночасним інформуванням відповідних державних органів, визначених Порядком.

Крім того, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів із дня отримання повідомлення керівник повинен скликати засідання комісії з розгляду випадків насильства та/або жорстокого поводження з дітьми.

Відповідно до пункту 21 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1513, строк опрацювання комісією повідомлення та виконання нею своїх завдань не повинен перевищувати десяти робочих днів із дня отримання повідомлення керівником закладу.

Під час з’ясування обставин події комісія може збирати й аналізувати інформацію, зокрема пояснення учасників насильства, батьків або інших законних представників, наявні повідомлення та інші матеріали.

Тому відсутність особистого виступу одного з неповнолітніх свідків не означає автоматичного припинення розгляду повідомлення або неможливості вжити заходів для захисту дітей.

Водночас необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 розділу II Порядку реагування на випадки булінгу факт вчинення булінгу встановлюється виключно рішенням суду, яке набрало законної сили.

Встановлення такого факту не є метою чи завданням шкільної комісії.

Отже, комісія з’ясовує обставини можливого насильства та визначає необхідні заходи реагування, тоді як питання наявності складу адміністративного правопорушення та відповідальності особи вирішується в передбаченому законом судовому порядку.

При цьому відсутність особистих пояснень дитини не звільняє орган, який розглядає адміністративну справу, від необхідності встановити передбачені статтею 280 КУпАП обставини та оцінити наявні докази.

Таким чином, дитину, яка стала свідком булінгу, можуть залучити до розгляду відповідного випадку в закладі освіти, а також викликати як свідка у справі про адміністративне правопорушення. Якщо йдеться про засідання шкільної комісії, законодавство передбачає можливість письмового викладення відомих дитині обставин і спеціальні гарантії її вислуховування. Якщо ж справа розглядається судом, застосовуються норми КУпАП, які визначають процесуальні обов’язки свідка.

В усіх випадках необхідно враховувати вік дитини, її психологічний стан, право на захист від насильства та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини.

За матеріалами джерела

Полтавські