Понад рік жевріла надія, але дива не сталося: Кременчук попрощався із загиблим воїном Євгеном Прищепою

13 листопада 2026 р. 12:01

13 листопада 2026 р. 12:01

Вічна пам'ять!

Сьогодні, 13 листопада, у Міському палаці культури панувала глибока скорбота. Зал заповнили люди з оберемками живих квітів, сльози на очах присутніх не висихали, а розпачливі крики матері, яка назавжди втратила сина, розривали тишу. Так Кременчук проводжав в останню путь свого захисника — солдата Євгена Ілліча Прищепу.

Попрощатися з воїном прийшли його найрідніші, друзі, колишні колеги та бойові побратими.

Євген Прищепа народився 26 грудня 1978 року в Кременчуці, де й проживав усе життя. Він навчався у місцевій гімназії № 28, згодом закінчив професійно-технічне училище № 22. До повномасштабного вторгнення та служби працював на автозбиральному підприємстві, а також на ТОВ «Промтехгаз».

За інформацією офіцера відділення цивільно-військового співробітництва лейтенанта Віталія Іванчикова,  20 березня 2025 Євген був мобілізований до лав Збройних сил України. Він служив на посаді стрільця-помічника гранатометника.

21 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Кіндрашівка Куп’янського району Харківської області зв'язок із Євгеном обірвався. Понад рік він вважався зниклим безвісти. Увесь цей час рідні жили вірою та надією на його повернення, та, на жаль, підтвердилося найгірше — воїн поліг у бою.

Колишні колеги Валентин та Олександр, які працювали разом із Євгеном на автозбиральному підприємстві, згадують його як надзвичайно добру, щиру та світлу людину.

За їхніми словами, вони познайомилися на роботі й часто зустрічалися в місті.

«Дуже хороший хлопець, безподобний. Ми познайомилися під час роботи, спілк увалися, перетиналися. Він був дуже добрим, надзвичайно хорошою людиною. Шкода, що він загинув, захищаючи нашу Україну. Ми пам’ятатимемо його, і він назавжди залишиться в наших серцях...Дуже шкода», — поділилися спогадами колеги.

Підтримати родину приїхали і військові з його підрозділу. Командир відділення Павло наголосив на мужності та надійності солдата:

«Євген був дуже мужньою людиною. Я був командиром відділення і групи, у якій він перебував. Ми дуже багато разом працювали, тренувалися... Він виконував усі завдання без зайвих заперечень. Тому я пишаюся людьми, які боронять нашу країну. Шкода, що саме такі гарні люди нас покидають...», — розповів побратим.

Начальник служби цивільно-військового співробітництва військової частини, де служив Євген, Сергій також висловив співчуття близьким від імені всього особового складу:

«Ми дуже вдячні пану Євгенію. Він віддав душу і тіло, поклав своє життя за нашу свободу. Тому від імені військової частини висловлюємо щирі співчуття родині та пишаємося нашим захисником. Ми прийшли як представники частини та побратими, щоб провести героя в останню путь...», — зазначив військовий.

Ця втрата стала невимовно важким випробуванням для найрідних людей. У Євгена залишилися мати Лідія Петрівна, дружина Лариса та 18-річна донька Еліна, для яких його світлий образ і пам'ять про нього назавжди залишаться у серцях.

Відспівали воїна у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Євгена Прищепу на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Вічна пам’ять і слава полеглому воїну.

Щирі співчуття рідним та близьким.

Валерія Попова

Фото Мирослави Ковальчук

Полтавські