«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

17 листопада 2026 р. 10:25

17 листопада 2026 р. 10:25


Пряма мова.

Сьогодні у Кременчуцькій районній військовій адміністрації відбулося вручення державних та військових нагород трьом захисникам України, які звільнилися з військової служби за станом здоров’я. Відзнаки їм передали від імені Президента України, Міністра оборони та Головнокомандувача Збройних Сил України.

«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

У церемонії взяли участь начальник Кременчуцької районної військової адміністрації Олександр Аленін та начальник відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Анна Тарасова.

«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

Захід розпочали із загальнонаціональної хвилини мовчання та виконання Державного Гімну.

«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

Відповідно до Указу Президента України від 26 червня 2026 року №533/2026 медаллю «За військову службу Україні» нагородили солдата Олега Гордуся.

«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

Почесну відзнаку Міністерства оборони України «10 років сумлінної служби» згідно з наказом від 15 грудня 2025 року №1713 вручили штаб-сержанту Сергію Максимчуку.

«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

А відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «За сумлінну службу» згідно з наказом від 11 листопада 2025 року №914 відзначили старшого лейтенанта Віктора Таранущенка.

«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

Під час заходу Олександр Аленін та Анна Тарасова подякували військовим за відданість, мужність і жертовну службу, а також за внесок у захист територіальної цілісності та незалежності України.

«У війську з 1998 року»: бойовий шлях Сергія Максимчука

«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

Після вручення нагород журналісти поспілкувалися із захисниками про їхній військовий шлях.

Штаб-сержант Сергій Максимчук розповів, що служить у війську з 1998 року. Свій шлях розпочинав у 1-й аеромобільній дивізії в Болграді Одеської області.

За його словами, до початку російської агресії у 2014 році він уже мав досвід участі в бойових діях. Згодом служив на Луганщині, а більшу частину подальшої військової служби провів на Донеччині. Серед напрямків, де довелося виконувати бойові завдання, назвав Бахмут. Також був на Харківщині, зокрема на Куп’янському напрямку, після чого знову повернувся на Донеччину.

На запитання, що допомагало витримувати випробування війни, Сергій Максимчук відповів коротко: віра.

«Віра своїх рідних, близьких. Віра в побратимів. Ця побратимська віра, підтримка один одного — це було дуже сильно», — поділився військовий.

«Найголовніша нагорода — що ти вийшов живий»

«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

Старший лейтенант Віктор Таранущенко зізнався, що не вважає себе героєм і найбільшою нагородою називає можливість вижити після всього пережитого.

«Я не герой. Вижив, знаєте. Найголовніша нагорода, як я кажу, — це ти вийшов живий, з двома руками, з двома ногами і цілою головою. Це найголовніше», — сказав він.

Віктор Таранущенко має військову освіту, закінчив Рязанське десантне училище. Після виходу на пенсію у 2005 році займався допомогою людям. Із 2014 року працював із пораненими військовими, допомагав бійцям із важкими травмами.

Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року знову став до війська. Служив начальником розвідки, був командиром підрозділу. Розповів, що проходив службу у Кременчуцькому 145-му батальйоні, згодом — у Гадяцькому батальйоні. Серед напрямків, де виконував завдання, назвав Сумщину, Донеччину, Кліщіївку, Авдіївку та Суджу.

Після третього поранення, з огляду на власний досвід у реабілітації, Віктор Таранущенко працював реабілітологом 93-ї бригади. Саме звідти й звільнився з військової служби за станом здоров’я.

Нині він продовжує допомагати людям, працює сам на себе та приймає тих, хто потребує реабілітації.

Історії нагороджених — це різні військові шляхи, але спільна відданість Україні та людям, які поруч. За кожною відзнакою — роки служби, бойові завдання, поранення, підтримка побратимів і рідних та досвід, який не виміряти жодною нагородою.

Нагадаємо, За поранення, мужність і захист України: у Кременчуцькій РВА нагородили чотирьох захисників України

Олег Булашев

Відео Максима Полтавця

«Я не герой. Найголовніше — вийти живим»: відверті історії військових під час нагородження у Кременчуці

Джерело: kg.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua