Кременчуцький Дон Жуан, 17 тисяч пенсіонерів і нові професії: місто на сторінках газети 1966 року

19 листопада 2026 р. 11:12

19 листопада 2026 р. 11:12


Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 19 листопада 1966 року.

З висоти 2026 року минулі десятиліття часто здаються нам монохромними й статичними. Ми звикли сприймати історію крізь сухі довідки, забуваючи, що за ними ховалося живе й строкате життя. Щоб відчути пульс міста шістдесят років тому, зазирнімо в один осінній день — суботу, 19 листопада 1966 року.

Провідником у минуле стане газета «Кременчуцька зоря». Її сторінки зберегли тогочасні репортажі з підприємств, розповіді про освіту, комунальні проблеми та навіть історії про боротьбу з «дармоїдами». Кременчук жив роботою, виробничими планами й повсякденними турботами, які подекуди напрочуд нагадують сучасні.

На зібраннях молоді

В одній зі статей на першій шпальті йшлося про навчання та виховання молодого покоління, розвиток народної освіти. Журналісти розповідали, зокрема, про те, що Залізничний технікум на той час був найстарішим навчальним закладом міста.

Кременчуцький Дон Жуан, 17 тисяч пенсіонерів і нові професії: місто на сторінках газети 1966 року

«За 88 років свого існування він випустив 4 тис. 750 спеціалістів для залізничного транспорту», — йдеться в матеріалі.

Водночас на зборах учнівської молоді, які відбулися в ті дні, студенти машинобудівного та залізничного технікумів висловлювали претензії до організації навчального й культурного життя.

«Відділ культури міськвиконкому мало дбає про забезпечення учбових закладів кваліфікованими керівниками художньої самодіяльності. В магазинах книго-культторгу не завжди є логарифмічні лінійки, папір для креслення, олівці в потрібному асортименті», — повідомляється у статті.

Пенсійне забезпечення

В іншій публікації розповідали про одне з останніх засідань міськвиконкому, на якому обговорювали пенсійне забезпечення містян. За оприлюдненими даними, міський відділ соціального забезпечення обслуговував понад 17 тисяч пенсіонерів.

Кременчуцький Дон Жуан, 17 тисяч пенсіонерів і нові професії: місто на сторінках газети 1966 року

«Характерно, що за 9 місяців цього року виплачено на 521 тисячу карбованців більше, ніж за відповідний період минулого року», — йдеться в матеріалі.

Окремим пенсіонерам також надавали матеріальну допомогу. За дев'ять місяців їм виплатили 1 420 карбованців і видали 21 путівку на курортне лікування.

За підсумками засідання міськвиконком зобов'язав відповідні служби й надалі поліпшувати пенсійне забезпечення в місті.

Перший випуск

Міське професійно-технічне училище №5 у ті часи готувало кадри металістів. За рік заклад збільшив контингент учнів на 40% порівняно з попереднім роком. Про це йшлося в наступній публікації.

«Розширено форми навчання і підготовки кадрів масових кваліфікацій. В цьому навчальному році ми вперше готуємо 50 слюсарів-вентиляційників для Харківського тресту «Сантехмонтаж-60» і слюсарів по ремонту автомобілів для автоколони 2252», — інформував директор профтехучилища №5 М. Демиденко.

Кременчуцький Дон Жуан, 17 тисяч пенсіонерів і нові професії: місто на сторінках газети 1966 року

Серед нововведень була й підготовка продавців для продовольчих та промислових магазинів міста.

Дон Жуан у Кременчуці

Несплата аліментів — проблема, яка не втрачає актуальності й через десятиліття. В одному з матеріалів того номера газети розповіли історію Миколи Андріяновича Лебедєва, який, схоже, не надто переймався ані сімейними обов'язками, ані сплатою коштів на утримання власних дітей.

Невдовзі після Другої світової війни в Білорусі він закохався в дівчину. Згодом пара одружилася, у них народилося троє дітей. Однак сімейне життя чоловікові швидко набридло, і він подався у мандри.

Спочатку оселився в Кобеляках, де знову одружився. У другій родині народилося ще двоє дітей. Тут М. Лебедєв почав підраховувати, скільки грошей доведеться віддавати на аліменти. За рішенням суду на утримання перших трьох дітей він мав сплачувати 50% зарплати. Ще 20 карбованців щомісяця, за власною згодою, мав відраховувати на двох дітей від другої дружини.

Така арифметика багатодітному батькові не сподобалася, тож він знову вирушив у мандри.

Кременчуцький Дон Жуан, 17 тисяч пенсіонерів і нові професії: місто на сторінках газети 1966 року

За допомогою добрих людей чоловік працевлаштувався до Кременчуцького спеціалізованого управління №58 тресту «Термоізоляція». На посаді виконроба отримував 130 карбованців зарплати. Проте паспорт для оформлення прописки не подав. Через це суд не знав, куди направляти виконавчі листи.

«А п'ятеро дітей з липня 1966 року залишаються без утримання», — зазначали журналісти.

Чоловіка розшукувала міліція і зрештою знайшла. Але й у Кременчуці Микола Андріянович не гаяв часу.

«Він і в Кременчуці освідчився в коханні, причарував молодичку», — писали журналісти.

У підсумку на роботі М. Лебедєва притягнули до партійної відповідальності. За аморальну поведінку в побуті його виключили з лав КПРС.

Газетний номер за 19 листопада 1966 року — це не просто перелік новин минулого. Це зріз повсякденного життя Кременчука: чим переймалися містяни, чого вимагали від влади, де навчалися, працювали й навіть через що потрапляли на сторінки газет. Саме з таких деталей і складається історія міста.

Нагадаємо, Кременчук 60 років тому: нові тролейбусні маршрути, загублені брати та вечори з гармонню .

120 автобусів на маршрутах і 32 мільйони цигарок понад план: про що писала «Кременчуцька зоря» .

«Голубі експреси» та магазин, який не відкривали: про що писала кременчуцька газета 60 років тому .

Олена Синтюрина

Кременчуцький Дон Жуан, 17 тисяч пенсіонерів і нові професії: місто на сторінках газети 1966 року

Кременчуцький Дон Жуан, 17 тисяч пенсіонерів і нові професії: місто на сторінках газети 1966 року

Джерело: kg.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua