вологість:
тиск:
вітер:
«Знаю, де я і для чого тут»: історія мобілізованого воїна з Полтавщини
Руслан до мобілізації працював акумуляторником. До війська потрапив не без побоювань і зізнається, що раніше намагався уникати зустрічей із ТЦК. Однак нині не шкодує про свій шлях.
Віра, особисті втрати та підтримка батька допомогли Руслану переосмислити життя, а тепер підтримують і під час військової служби. Про історію воїна розповіли у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри 17 листопада.
Руслан родом із села Садки Кременчуцького району на Полтавщині. Багато років свого життя він присвятив роботі акумуляторником 4 розряду. Серед колег чоловік мав заслужений авторитет, а керівництво йому довіряло.
До війська Руслан потрапив за мобілізацією. Водночас не приховує, що до цього намагався уникати зустрічей із представниками територіального центру комплектування. Згодом постійне хвилювання та невизначеність втомили його. Тепер військовий говорить, що радий опинитися у війську, адже відчуває, що перебуває на своєму місці.
«У цивільному житті постійно доводилося озиратися, щоб не зустріти ТЦК. У якийсь момент усвідомив, що втомився від постійної напруги та невизначеності. Але ж і розумів, що до цього моменту хтось робив так, аби я спокійно працював. А зараз знаю, де я, для чого тут і що від мене залежить. Почуваюся на своєму місці», – розповідає Руслан.
Позивний «Святий» військовий отримав не випадково. Він пов'язаний із вірою, яка відіграла важливу роль у його житті. Свого часу чоловік пережив складний період та особисті втрати. Підтримати сина вирішив батько, який у минулому служив у підрозділі ракетних військ. Він запропонував Русланові разом ходити до церкви.
Так почався період, який змінив світогляд чоловіка. Протягом шести років він відвідував церкву, спілкувався з людьми, які підтримували одне одного та не залишали в біді. Там Руслан побачив інший спосіб життя й почав переосмислювати власні вчинки.
Відтоді віра стала важливою частиною його життя. Навіть на військовій службі чоловік постійно носить із собою Біблію.
«Прошу Бога, щоб війна закінчилася і люди більше не страждали. Щоб ми могли бачити своїх рідних, а вони не переживали за нас», – говорить воїн.
Віра допомогла Русланові змінити власне життя, а тепер дає сили проходити військову службу. Водночас за цей час він дійшов висновку, що молитви мають супроводжуватися конкретними вчинками. На його думку, відповідальність за майбутнє країни лежить не лише на військових, які її захищають.
«Ми можемо щодня просити Бога про мир, молитися за наших воїнів і вірити в перемогу. Та поки одні захищають країну ціною власного життя, інші також мають робити все, що від них залежить, аби наблизити цей день. Адже віра набуває справжньої сили тоді, коли знаходить продовження в наших діях», – підсумовує «Святий».
Військовий переконаний: майбутнє, про яке українці моляться сьогодні, залежить і від того, що кожен готовий зробити заради нього вже зараз.
Джерело: zmist.pl.ua
Новини рубріки
До Міжнародного дня студента у Решетилівській ЦМБ відбувся захід
19 листопада 2026 р. 18:13
До Дня Гідності та Свободи України в Решетилівці відбудеться патріотичний концерт
19 листопада 2026 р. 18:13
Поки вони чекають на свою людину: на Полтавщині стартував збір на теплу зиму для тварин у притулках
19 листопада 2026 р. 18:09