Колись стратегічне поліське село Комори на Зарічненщині вимирає

14 вересня 2024 р. 15:22

14 вересня 2024 р. 15:22

Поліське село Комори Зарічненської територіальної громади лише за кілометр від білоруського кордону та за п’ять від села Житче, Пінського району і за вісім кілометрів від села Неньковичі, де розміщений старостат.

Але дорога сюди тягнеться вдвічі довше, бо шосейка, що її проклали сюди тільки у 1985 році, – єдине сполучення.

Село Комори - прикордонне. Автор: Скрін з Гугл карти

Оскільки сюди рідко ходить громадський транспорт, то вже між камінням бруківки поросла трава. Нині, за паспортом Зарічненської громади, у Коморах проживає двадцять чоловік. Однак, насправді тільки семеро, інші тільки прописані – тримають тут дачі.

Сюди навідуються хіба що місцевий Неньковицький староста Олександр Чередько, медсестра Ірина Сидунець, коли викликають, діти до стареньких – щоб відвідати батьків і привезти їм харчі, а також раз на тиждень поштова машина-пересувка, що привозить пенсії і продукти. Адже магазина у Коморах немає.

– Доставляємо пенсії трьом пенсіонерам. З продуктів люди замовляють тушкованки, ковбаси, печиво, крупи, вермішель та інше, – розповідає Тамара Вайковець, територіальна менеджерка Укрпошти по Дубровицькій та Зарічненській тергромадах.

Двадцять чотири роки обслуговує більше тисячі мешканців Неньковицького старостату медсестра Неньковицького ФАПу Ірина Сидунець:

– В Комори приїжджаю на виклики, як то кажуть, «на перекладних» – чи люди забирають, чи з поштовою машиною, то наймаю мотоцикла чи автівку, а в крайніх випадках викликаємо швидку, – розповідає Ірина Сидунець. – У декого з семи пацієнтів із Комор є родичі у Неньковичах, то і вони допомагають транспортом. А взагалі-то у ФАПі є все необхідне для роботи медика, нещодавно зробили ремонт, тож затишно.

Школу у Коморах закрили у 80-х, клуб – у 90-х роках минулого століття. Село неприємно вражає закинутими хатками, мешканці яких або виїхали, або померли. На їх домівках в’ють гнізда лелеки – їх тут багато. Одне слово, сум на фоні чудової поліської природи. Свого часу влада не створила у селі належних умов для життя, то й люди, особливо молодь, залишили Комори. Тут залишились найбільш стійкі, довгожителі або ті, кому нікуди виїжджати. Але хто має сили, обробляють городи, щоб мати що їсти. Староста Олександр Чередько з кожним приїздом старається обійти мешканців Комор, поцікавитись їх здоров’ям, проблемами.

Староста Олександр Чередько розмовляє з жителем Комор Андрієм Менько. Автор: Олександра Юркова

А свого часу, століття тому, село Комори відігравало стратегічне значення в житті поліського краю – тут збиралася чимала плата за проїзд, зосереджувалися дуже великі кошти, звідси і оригінальна назва цього села. Адже воно на зливі рік Прип’ять та Стир і контролювало тоді весь рух торгових суден, що прямували до Пінська. Нині ж Комори взяла в облогу старість.

А нині село ще й горить - через посуху та необачність людей при спалюванні сухостоїв та зілля з городів, вже згоріло кілька сараїв. Горять і інші прикордонні села та ліси.

Де знайти інформацію Володимирець.City:

• На сайті: https://volodymyrets.city/
• В Facebook: https://www.facebook.com/volodymyrets.city
• В Instagram: https://www.instagram.com/volodymyrets.city/
• На YouTube: https://www.youtube.com/@city8473
• В Telegram: https://t.me/visnyk_city
• В Twitter: https://twitter.com/VolodVisnykCity

Рівненські