Краса не має віку - у Вараші панянки з Університету третього віку провели показ мод

06 січня 2025 р. 01:05

06 січня 2025 р. 01:05

Четвертого грудня у Вараші провели світський захід - різдвяний перформанс "Краса не має віку". Варашанки з Університету третього віку, що працює при Вараському центрі соціальних служб та послуг вразили глядачів красою дефіле та зарядили енергетикою. Як це було - у матеріалі.

Основним меседжем і концепцією події стало переконання більше як вісімдесяти учасниць соціального проєкту Університету третього віку, що працює при Вараському центрі соціальних служб та послуг в тому, що вихід на пенсію, на заслужений відпочинок - це відпустка по догляду за собою.

Учасниці дефіле Автор: Людмила Босик

Саме цим і живуть варашанки, які у 2024 році об'єднались у шести факультетах та гуртках соціальної установи, якою успішно керує багато років уродженка Риги, а нині теж варашанка - Світлана Пашко.

Якщо перші заходи у 2024 році, після заснування Університету третього віку, жінки проводили досить скромно, то цей перформанс став вишуканою і розкішною світською подією для міста Вараш.

А ще він став викликом для самих учасниць - вони в собі подолали і страх сцени та публіки, і комлекси та стереотипи щодо віку, краси і... зморщок (так самі вони і озвучили власні страхи).

На імпровізований подіум вийшло 24 жінки: Сільвія Власова, Людмила Сотуленко, Зоя Шумик, Ольга Ципан, Любов Ципан, Валентина Сичова, Світлана Ухачевич, Галина Баловнева, Тетяна Цинайло, Людмила Сад, Любов Красько, Наталія Кошка, Галина Мосійчук, Людмила Супукарьова, Ольга Ковальова, Надія Циганкіна, Галина Кулаєва, Тетяна Пекарчук, Лідія Супрунюк, Тетяна Бедик, Валентина Савицька, Ольга Федорчук, Наталія Андрусік, Маргарита Пашко.

За кулісами залу вирували емоції - учасниці, попри вік, хвилювались надзвичайно. Адже в заліна них чекали рідні і друзі, багато очей і подіум.

Закулісся перформансу Автор: Людмила Босик

Але вони одна одну підтримували і відповідально, як на екзаменах, чекали своєї черги виходу.

Учасниці чекають черги на вихід Автор: Людмила Босик

Приміщення для події люб'язно надала Вараська християнська церква "Світло Зорі", де керує Юрій Рабий. Він усміхнено спостерігав за дефіле та знімав для власного архіву. Світська подія у стінах церкви. Про це запитала у пана Юрія.

Пане Юрію, Ви віддали сьогодні зал церкви під світський захід, чи Ви не розчарувались, і які емоції від цього заходу?

- Приміщення не релігійне. Просто тут проходить служіння християнської церкви "Світло Зорі". А чому я пішов назустріч - ми співпрацюємо з центром. Цей захід такий дивовижний! Такі жінки сміливі, незакомплексовані! Під час війни особливо для таких людей і для молодших важливі такі душевні заходи, де краса, де такі емоції, де така душа. Тому церква якраз і для цього. Церква - це не культова споруда, яка щось там робить собі, а церква для людей, церква для різних людей. Тут в нас проходять молодіжні заходи, підліткові. І ми саме для міста, ми не для себе.

Пане Юрію, сьогодні був такий цікавий момент - одна із учасниць виконувала пісню, в якій говорилося, що «чоловік би жінку не бив, якби, якби...». Скажіть, будь ласка, а чи не пропаганда насильства це?

- До речі, щодо цієї пісні і інших там гуморесок - я би їх обрізав, але я не втручаюся в цю програму, тому що це частина української культури, яку треба, як на мене, трошки підчистити. Ці речі стереотипні і треба їх позбуватися, я вважаю.

Оголошена подія була вкінці грудня, трохи більше, як за тиждень. Організатори, за словами авторки ідеї і керівниці Вараського ЦССП Світлани Пашко, й самі не очікували, що прийде повен зал людей. До сотні глядачів - переважно жінки.

Повноцінна розважальна програма з ведучими і музичними та гумористичними паузами, сучасним музичним оформленням - перформанс захопив усіх присутніх.

Світлана Пашко та Тетяна Тарасюк керували в ролі ведучих, а ще - жартували та запрошували аматорів на музичні паузи. Місцеві митці та хореографи збагачували виступами подію.

По завершенню різдвяного перформансу "Краса не має віку" я задала кілька питань організаторці Світлані Пашко, керівниці Вараського ЦССП.

Світлана, проєкт завершився, насамперед питання - які емоції?

- Емоції шалені. Я, коли дивилася на дівчат, в мене були сльози на очах. Я знаю, що наші дівчата з Університету третього віку, вони неймовірні, вони індивідуальні. Але я не знала, що вони можуть бути настільки гарними, впевненими в собі, позитивними! І це була якраз мета цього заходу - довести насамперед собі, що жінка в любому віці гарна і неповторна.

Звідки ця ідея взялася?

-Цю ідею і виношую вже, мабуть, більше року. І коли в нас в січні 2024 року створився Університет третього віку, який зараз об’єднує 80 панянок, я уже з літа почала озвучувати: дівчата, хто таке зможе? «Ой, не знаємо, а у нас зморшки, а у нас те і те...». Дівчата, кажу, мета цього заходу - не зробити конкурс, не зробити конкурс моделей, а показати, що жінка гарна в усякому віці. Гарна зі своїми зморшками, зі своїми недоліками, які ховаються за посмішкою, за позитивом. І в нас немає переможниці, всі дівчата переможниці!

То це не була конкуренція?

- Абсолютно ні. Дівчата допомагали одна одній, вони приносили свої якісь аксесуари, бо бачили - в тебе така сукня, в тебе чогось не вистачає, я тобі принесу. Допомагали фарбувати одна одну. Підказували, що краще вдягнути. Ну, це була дійсно робота проведена велика і цей захід ми хочемо присвятити нашій Україні, яка теж жінка, і яка, ми впевнені, в цьому році теж буде переможницею.

Чимало серед глядачів було й чоловіків, зокрема і серед них був капелан 61-го батальйону 104-ї ОБТРО Олег Лапинський з дружиною Галиною. Під враженнями від енергетики перформансу, пан Олег по завершенню події прокоментував журналістці Володимирець.City:

- В час війни від втрат і стресу страждає психіка і людина черствіє та стає агресивною. А на цій події я душевно відпочив і отримав заряд енергії і позитиву від цих жінок - вони сильні, вмотивовані і, головне, згуртовані. Оце справжні українські пані, красуні і наш надійний тил! Дякую за емоції, їх я понесу на свою службу. Приємно вражений з дружиною Галиною, яка є керівницею благодійного проєкту "Відпочинь", такою життєрадісною ініціативою. Маємо плани перейняти корисний досвід Вараського Університету третього віку і створити подібний простір в нашій Димерській громаді на Київщині.

Учасниці дефіле Автор: Людмила Босик

Того дня в залі панувала атмосфера азарту, сильної енергетики і неймовірного позитиву. І мені запам'ятались кілька чи то жартів, чи то життєвих істин: "Краса вимагає не жертв, а грошей. 90 відсотків краси можна зняти вологими серветками. Рот - найголовніше у жіночій красі і щоб він був закритий - за визначенням чоловіка. Жінки розумніші за чоловіків - через гарні ноги чоловіка жінка голови не втрачає. Жодної перевернутої чоловіком гори заради жінки нема, а жінки ладні на все. Добре бути гусеницею - вона їсть, спить і прокидається красунею-метеликом".

Проте, суть події була у філософії: "Краса в очах - дорога до серця. Справжня краса - в душі". І по завершенню дефіле до гурту цих вмотивованих до життя жінок приєднаються, як мінімум, ще троє - про це сказала Світлана Пашко вже насамкінець. Дякую вам, синьйорині Вараша, за натхнення!

Рівненські