Микола Несенюк: Порада дона Корлеоне

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Микола Несенюк: Порада дона Корлеоне

05 лютого 2025 р. 13:42

05 лютого 2025 р. 13:42

У романі «Хрещений батько» є епізод, коли глава мафіозного клану Віто Корлеоне, відходячи від справ, каже синові Майклу, що зрадником є той із своїх, хто прийде із пропозицією від ворога про мирні переговори. Ця порада дозволяє Майклові після смерті батька розгадати задум ворогів і здобути перемогу.

Щось подібне відбувається нині і у нас – численні «властителі дум» переконують українців, кожен по-своєму, у тому чого нам чекати у майбутньому і на що сподіватися найближчим і не найближчим часом. Як визначити хто з них справді хоче допомогти, а хто є зрадником, який діє на користь ворога? Зробити дуже просто – той український «політолог», який звертається до аудиторії не рідною українською, а ворожою мовою, і є зрадником! Чому я так вважаю? Тому що жодних причин звертатися до українців не українською мовою не існує. Бо немає серед нас жодного, хто би її не розумів. Це стосується і тих, хто нині перебуває в Україні, і тих, хто тимчасово чи назавжди її залишив. Так само немає серед українських «володарів дум» таких, хто не знав би рідної мови. Тому говорячи ворожою мовою вони дають сигнал на розбрат серед українців, на той самий розбрат, який десятиліттями сіяли всім добре відомі політики разом зі своєю медійною обслугою. Тепер вони або втекли з України, або залишились і позиціонують себе як патріотів.

Всім давно і добре відомо, що «мовне питання» було чи не головним, а точніше, головним приводом для ворожого нападу на Україну. Саме захист «русскаязичних» від «бандеравцев» став для ворога поясненням збройної агресії, яка принесла до нас смерть і розруху. Тому кожен українець, який публічно виступає мовою ворога, виправдовує і підтримує війну. Бо коли і тепер, коли всім усе ясно, ці люди продовжують звертатися до нас мовою ворога, інакше ніж зрадою це не назвеш. Немає у світовій історії прикладу коли би народ піднімали на битву мовою ворога, від якого слід захищатися.

І не треба дешевих відмазок про те, що українською вас «нє паймут». Дуже навіть «паймут», зрадники ви наші! Ми вас знаємо і тому переможемо!