«Я не зламався»: історія добровольця «Поліських вовків», який отримав поранення на фронті

21 лютого 2025 р. 19:28

21 лютого 2025 р. 19:28

Русланові Телегею з позивним «Гріх» — 35. Він залишив роботу у виправній колонії, де мав бронювання, й долучився до війська. Про мотивацію служити розповів у бригадній рубриці «Обличчя перемоги».

Хто повідомляє: 60-й окремий батальйон сил ТрО «Поліські вовки» .

Як цивільний досвід допоміг у війську

Сарненчанин Руслан Телегей із позивним «Гріх» служить у батальйоні «Поліських вовків». До повномасштабної війни з росією працював інспектором з нагляду в Катеринівській виправній колонії. Захисник ділиться, що такий цивільний досвід допоміг йому адаптуватися до військової служби:

— Там я вже стикався з жорсткими умовами, спостерігав, як люди борються зі своїми страхами та викликами. Це дало мені розуміння того, наскільки важливий психологічний стан кожного бійця і як зберігати стійкість навіть у найскладніших ситуаціях.

«Мій обов’язок — бути там, де я потрібен»

Хоч війна для Руслана й розпочалася у 2014 році, тоді він залишився допомагати в тилу. Але коли росіяни напали із повномасштабним вторгненням, зрозумів, що залишатись осторонь не може.

— Попри бронь я вирішив приєднатися до війська, адже мій обов’язок — бути там, де я потрібен. Наша армія зміцніла, загартувалася у боях, і кожен боєць знає, за що бореться, — розповідає захисник. — Наші хлопці під час оборони не просто стримали навалу, а змусили ворога відступити, завдавши йому значних втрат. Це було випробування сили, стійкості та безмежної відваги. Вони вистояли в умовах повної невизначеності, коли кожен день міг стати останнім. Це справжня мужність — стояти до кінця, не відступати перед страхом і смертю, навіть коли здається, що шансів немає.

«Мене тримає віра в перемогу»

Руслан Телегей має позвиний «Гріх». Ділиться, що на війні життєві помилки відчуваються особливо гостро й доводиться приймати непрості, а часом і дуже жорсткі рішення. Під час виконання бойового завдання військовий отримав поранення, тож проходить лікування та реабілітацію. А нещодавно Президент України відзначив 35-річного солдата орденом «За мужність» III ступеня.

— Мене тримає віра в перемогу, підтримка побратимів і рідних. Я знаю, що наша боротьба має сенс. А ще спорт — він додає сили не лише тілу, а й духу. Моє поранення — це травматична ампутація лівої гомілки на рівні нижньої третини, але я не зламався. Це лише ще один виклик, який я приймаю, — розповідає Руслан Телегей.

Руслан Телегей (справа) із президентом та побратимом під час вручення ордену. Фото: 60-й окремий батальйон сил ТрО «Поліські вовки» | Facebook

«Не забувайте, за що ми боремося»

Молоді військовий радить усвідомлено обирати майбутнє й не покладатись лише на випадок, бо будувати його треба власними силами:

— Завжди зважайте на цінності, які передавали вам рідні, на ту спадщину, що вони залишили. І найголовніше — не забувайте, за що ми боремося, яку ціну сплачено за нашу свободу. Майбутнє належить тим, хто пам'ятає минуле і готовий діяти в ім'я справедливості та честі.

Захисник Руслан Телегей в медзакладі. Фото: 60-й окремий батальйон сил ТрО «Поліські вовки» | Facebook

Отримати консультацію рекрутера в батальйоні Руслана Телегея й підібрати посаду за навичками можна за номерами: +38 (098) 104-70-72 , +38 (068) 104-70-72 .

Що було раніше

Микола з позивним «Мілфар» із Сарненщини — вже три роки у війську. Служить у піхоті «Поліських вовків». А за період повномасштабки військовий боронив Донеччину, Київщину і Сумщину. Історію захисника розповіли в 60-му батальйоні 104-ї бригади.

Рівненські