Чиновник з Вараша став бойовим медиком і знає ціну підготовки

21 лютого 2025 р. 20:21

21 лютого 2025 р. 20:21

24 лютого 2022 року життя Андрія з Вараша змінилося назавжди. Без зволікань він вирушив до військкомату і став частиною війська. Історію бойового медика розповіли в пресслужбі 104 бригади ТрО ЗСУ в рубриці "Обличчя перемоги".

"Любий, вставай, почалася війна" — ці слова дружини стали для нього початком нового шляху. Сьогодні його знають під позивним "Філософ" — за здатність спокійно аналізувати ситуацію і знаходити правильні рішення навіть у найскладніших умовах.

Точка неповернення

"Повномасштабне вторгнення стало для мене точкою неповернення, після якої вибір був очевидний — захищати свою землю, свою країну, свою сім’ю. Я не міг залишатися осторонь. Пригадую той день дуже чітко. Спершу був шок. Увімкнув новини — вибухи, паніка, невизначеність. Проте дуже швидко прийшло розуміння: часу на роздуми немає, потрібно діяти", — розповідає "Філософ".

До війни Андрій працював начальником відділу масового спорту в департаменті культури, молоді та спорту Вараської міської ради. Він активно розвивав фізичну культуру серед молоді, віддаючи цій справі всі сили й ентузіазм.

Від спорту до медицини на фронті

Із перших днів у війську Андрій потрапив до 104-ї бригади, де став старшим бойовим медиком. "Це величезна відповідальність — не просто рятувати життя, а й навчати побратимів основ тактичної медицини, правильно надавати допомогу в критичних умовах. Крім цього, займаюся організацією евакуації поранених, контролем медичного забезпечення підрозділу. В умовах війни це не просто робота — це місія", — каже він.

Як народився позивний "Філософ"

Коли Андрій приєднався до територіальної оборони, йому довелося вибрати новий позивний. "Хлопці сказали: "Ти завжди розмірковуєш, аналізуєш, бачиш ситуацію глибше, ніж просто події навколо — ти справжній Філософ". Так і закріпилося", — розповідає військовий.

Головний виклик війни

Андрій розповів, що для нього найважче у цій війні: "Найважче — це втрати. Ми втрачаємо побратимів, людей, з якими ділили хліб, окопи, мрії. Ми втрачаємо час із сім’ями, з дітьми, які ростуть без нас. Коли я пішов на війну, моїй молодшій доньці було лише пів року. Зараз їй уже три з половиною. Я не бачив, як вона робить свої перші кроки, як вимовляє перші слова. Старшій доньці — дев’ять. Вона розуміє, де її батько, пишається мною, але кожного разу, коли ми говоримо, її перше питання: "Тату, коли ти приїдеш додому?".

Порада молодим військовим

"Готуйтесь. Вчіться тактичної медицини, знайомтеся зі зброєю, тренуйтеся. Коли людина приходить у військо повністю "нульовою", перші бої можуть стати для неї останніми. Підготовка — це не просто додаткові знання, це шанс вижити, шанс повернутися додому", — радить досвідчений військовий.

Три роки війни: підсумки та майбутнє

Андрій розповів про висновки за три роки війни: "Ми виконуємо свою роботу. І робимо її добре. Завдяки нашим зусиллям люди в тилу можуть жити відносно спокійно. Вони можуть працювати, займатися буденними справами, ростити дітей, навіть не замислюючись, якою ціною це дається. Іноді виникає питання: "Чи ми не перестаралися?". Але це питання без відповіді. Бо ми тут, щоб захистити свою країну. Ми це робимо, і робимо до кінця".

Після перемоги "Філософ" мріє повернутися додому: "Найперше — додому. До дружини, до дітей. Просто обійняти їх, надолужити час, який я втратив. По-друге — повернутися до своєї професії. Я хочу жити, як нормальна людина: працювати, виховувати дітей, насолоджуватися простими речами. Жити у вільній і мирній Україні".

За інформацією пресслужби 104 бригади ТрО.

Де знайти інформацію Володимирець.City: на сайті , в Facebook , в Instagram , на YouTube , в Telegram , в Twitter .

Рівненські