Життя в периметрі: Полицька виправна колонія в умовах війни

03 квітня 2025 р. 22:09

03 квітня 2025 р. 22:09

Державна установа «Полицька виправна колонія (№76) у Вараському районі є режимним об’єктом. Відтак і управління, і правила для співробітників та засуджених на порядок жорсткіші, аніж у звичайних державних чи бюджетних установах. Про те, чим живе установа в умовах повномасштабної війни – у розмові з Сергієм Грабовським, керівником ДУ «Полицька виправна колонія» . Ну і трохи про співрозмовника. Авторський проєкт «Малі історії великої біди». Історія 40: війна і кримінал.

Полковник внутрішньої служби Сергій Олександрович Грабовський очолює Полицьку виправну колонію №76 з серпня 2022 року. Випускник Слов’янського державного педагогічного університету, психологія. Йому 53 роки.

Одружений, має двох дорослих дітей і вже й дідусь двох внучок. Сім'я змушена була виїхати за кордон, так як рідний Маріуполь, де вони жили, окуповано. Зять пана Сергія нині в ЗСУ, на сході. Та й сам Сергій Олександрович має бойовий досвід – брав участь в ООС в 2014-2022, аж до оголошення воєнного стану. Родом він з Донеччини.

Сергій Грабовський великий має й послужний список: служба в ОВС, КВС та інших силових структурах з лютого 2000 року. Починав службу начальником загону Торезької виправної колонії Управління ДДУ ПВП у Донецькій області (№28). Серед понад десятка посад – заступник начальника відділу оперативно-розшукової роботи Управління ДПтС України в Донецькій області, начальник відділу охорони, режиму та нагляду в Донецькій області управління ДКВС України та начальник Торецької ВК №2. Має й відомчі заохочувальні відзнаки: Нагрудний знак «За відзнаку в службі» (2016 р.), Подяка адміністрації ДКВС України (2019 р.), має й Президентську відзнаку «За участь в АТО» та у 2024 році отримав Почесну грамоту від голови Рівненської ОДА «за значний особистий внесок у зміцнення української державності…».

Про зустріч та інтерв’ю домовилася загодя – знаю, що керівника можна на місці і не застати. Згоду отримано, я в виправній колонії. Репліка звучить дещо моторошно, але журналістика, то така робота, що «тюрма й сума» – епічні будні.

У приймальні керівника на стінах більше десятка Грамот, відзнак іменних та на установу: за якісне виконання обов’язків, досягнення та заслуги перед ЗСУ. Комунікабельний і привітний, хоча при спілкуванні розумієш, що керувати такою установою – далеко не жарти.

Фактично весь поліський регіон та й Україна у 2022 році слідкували за прецедентами на території установи – спочатку навесні «революція» персоналу проти попереднього керівника, а згодом, саме у розпалі трагічних новин через вторгнення росіян, – масові заворушення ув’язнених, підпали приміщень, пожежа, що знищила суттєво будівлі установи (на фотоколажі) .

Після цього лиха Сергій Грабовський прийняв керівництво.

Фото: Архів установи Автор: Людмила Босик

Ви прийняли керівництво цією режимною установою не в кращому її вигляді. Сергій Олександрович, яка ситуація сьогодні? Чи вдалося повністю ліквідувати наслідки тієї пожежі і, власне, того бунту?

– Так, нам вдалося це зробити. Було важко, але, дякую Богу і нашим місцевим громадам, і небайдужим громадянам – ми впоралися, ми це зробили. Було пошкоджено багато і будівель, і було пошкоджено технічні засоби охорони і нагляду, але впродовж двох років ми все повернули до нормального вигляду, навіть ще покращили, можна так сказати.

Чи сприяла цьому місцева громада, чи є у вас співпраця з громадами?

– Так, вперше наша установа отримала субвенції місцевої громади: дуже сильно допомогли нам в Вараській громаді і, нарешті, ми знайшли спільну мову з сільським головою Полицької тергромади. Так що, дяку Богу, гроші прийшли, ми почали працювати. Це були 2023-2024 роки. От за два роки ми повністю поновили життєдіяльність установи, повністю відремонтували знищені вогнем і бунтом засуджених будівлі, майно, технічне оснащення.

Згадали в розмові й співпрацю установи з Полицькою громадою, я пам’ятаю сільську сесію, де між Сергієм Грабовським (на той час нещодавно призначеним керівником Полицької ВК-76) та головою Полицької громади Миколою Озеругою виникло непорозуміння і озвучувався факт, що новий керівник переєстрував підприємство на Вараську громаду. Тоді в цей інцидент навіть керівники району втрутились.

Яка ж ситуація сьогодні, чи повернулись в Полицьку громаду юридично? – питаю в пана Сергія.

– На сьогодні держава в нас ПДФО забрала, тільки вільний найм на громаду перераховує, а атестований склад перераховує в держбюджет. Сільська рада продовжує нам допомагати тільки за рахунок субвенцій, тих, що з вільного найму йдуть. Так, у 2022 році ми зареєструвались в Вараській громаді, відокремили підрозділ, але сплачуємо ПДФО вільного найму зараз в нашу ОТГ. Тепер є і фінансова співпраця і співпраця та розуміння по людському фактору.

Скажіть будь ласка, а ресурси, що використовувались для ліквідації наслідків пожежі, це з яких коштів, і яка сума використана?

– Це десь близько двох з половиною мільйонів було витрачено. Такі цифри: субвенції з місцевих бюджетів і органів місцевого самоврядування – мільйон двісті сорок п’ять тисяч гривень. І благодійна допомога громадян – мільйон п’ятдесят п’ять тисяч гривень. Плюс наш спеціальний фонд, який ми отримуємо від праці засуджених. Тобто використали ці кошти в великому обсязі на відновлення – це великі суми грошей, але, дяку Богу, все в нас вийшло.

Керівник згадує той жахливий стан установи після масових заворушень: жодного цілого вікна, спалена їдальня, гуртожитки, службові приміщення, знищене обладнання, майно.

Також на тій сесії Вами зазначалося, що виробництво дещо тоді було слабше. Чи вдалося на сьогодні налагодити виробництво і продаж товарів, які може колонія продукувати?

– На жаль ні. Державне підприємство наше ліквідовано, на базі його створена філія, головний офіс перебуває в Львові. Потихеньку воно все приходить в робочий стан. Думаю, що буде все гаразд. Сьогодні колонія може пропонувати виробництво десятків назв для побутових споживачів. Але замовлень немає. Ми ж іще виготовляємо спеціальну продукцію для ЗСУ. Не буду коментувати, що саме ми робимо. Але у нас є можливості на виготовлення і реалізацію бруківки, дерев’яних виробів, меблів. Не такі, звичайно, як італійські, але все рівно вони будуть дуже непогані.

Чи є десь на інтернет ресурсах сторінки вашої установи, де люди можуть познайомитися з продуктами виробництва і замовити?

– Ми таку сторінку не маємо права тримати, але в нас філія є і там фахівці займаються цим, тому можемо вас скерувати туди.

Ще питання – вернуся до масових заворушень і до тієї пожежі. Як в правовому полі вирішили питання з бунтарями?

– Стосовно їх було порушене кримінальне провадження і 12 фігурантів вже отримали вироки. Це стаття 392 Кримінального Кодексу України – дезорганізація роботи установи, санкції статті – до 12 років позбавлення волі. Тоді вивезли близько 100 засуджених, 12 зачинщиків. Вони отримали по заслузі, а інших повернули назад в установу. І на тому питання майже було закрито. Близько пів року ми ще застосовували заходи впливу на інших засуджених, які не підпадали під кримінальне провадження. Але ми перебороли і це, дяку Богу, в нас нормально все вийшло.

Мобілізація засуджених, умовно-дострокове звільнення і ЗСУ – з червня запустився цей процес. Чи можемо зараз говорити про кількість людей з числа засуджених, які зголосилися іти до ЗСУ?

– Тут особливої таємниці немає, бо це в просторі інформаційному є, і в кримінальних кодексах воно прописано, є така норма закону. В нас більше 130 засуджених вже в лавах ЗСУ. Вже є і нагороджені, але є і поранені та загиблі.

Як з засудженими проводиться агітаційна робота? Чи це їх власне бажання, чи, можливо, приходять рекрути і з ними проводять співбесіди? Як ця робота проходить в режимній установі?

– Засуджені обізнані, їм доведено, що є така норма закону і вони зголошуються виключно за власним бажанням. Засуджений звертається із заявою: я хочу воювати, хочу захищати державу. І тоді весь процес згідно з законодавством, згідно інструкції, як воно і прописується, разом із ТЦК, із медичними працівниками ми вже працюємо. І медична комісія, і психологи, – тобто там великий спектр дії.

Сергій Грабовський зазначив, що не всі статті засуджених підлягають під умовно-дострокове звільнення. Хто ж може піти в ЗСУ, відтак отримати дострокове? Адже, за словами керівника Полицької ВК-76, зголоситися можуть всі, але не всі потраплять. Державна зрада не потрапляє, вбивці двох і більше осіб з особливою жорстокістю, статті ККУ, пов’язані з насильством, з зґвалтуванням, – ці не підлягають. Навіть, якщо вони виявлять бажання, то вони не попадають. До слова, в цій установі відбувають покарання лише чоловіки, жінок нема.

От засуджені вже мобілізувалися і пішли до ЗСУ, чи підтримує установа з ними зв'язок, чи є комунікації?

– Яким чином ми можемо це зробити, якщо ми не уявляємо, в яких місцях вони зараз можуть бути задіяні? Вони в «учєбках» чи в бойових діях, і нам цю інформацію ніхто не дасть. І я вважаю – це правильно.

А ваша установа волонтерством займається?

– Аякже. Підтримка, волонтерство у нас постійно. Наприклад, «Вовки Да Вінчі»: ми передали мікроавтобус, близько 20 коптерів. Ми перераховували гроші на профспілку нашу, вони купували і пересилали хлопцям на ЗСУ. Є ще й інша допомога ЗСУ, але то не для інтерв’ю.

Національно-патріотичне виховання передбачено діяльністю виправних колоній. Як цей проєкт реалізовується в Полицькій ВК-76?

– Я розпочну з того, що з червня 2024 року установа долучилась до загальнонаціонального проєкту національно-патріотичного виховання для засуджених і було залучено близько 80 засуджених до участі в цьому проєкті. По завершенню підрахували, що 11 чоловік, які взяли участь в проєкті, зголосилися іти служити до ЗСУ. Окрім психологічного супроводу у цьому проєкті також передбачалося виховання національної ідентичності, виховання суспільної позиції в контексті національних символів, розуміння історії України, розуміння важливості існування нашої держави.

Це у вас проводилися певні навчання, тренінги, заходи? А ці заняття проводяться вашими фахівцями, чи ви запрошуєте когось? Чи цей проєкт в результаті дав більшу кількість бажаючих іти служити в ЗСУ?

– Так, тренінги, лекції, психодіагностичні роботи в тому числі нашими фахівцями. У нас є відділ соціально-психологічної виховної роботи з персоналом, в штаті якого працює два психологи. Вони, зокрема, проводять цілий спектр заходів. Я думаю, що безперечно повпливала ця робота на вибір засуджених. Проєкт є дуже цінним в нашому сьогоденні в плані того, що одне із завдань установи – випустити по завершенню строків в суспільство людину, яка максимально буде інтегрована в це суспільство надалі.

За словами Сергія Грабовського, одним із основних завдань, покладених на персонал режимної установи Полицька виправна колонія №76 є підготовка засудженого до його подальшої взаємодії у суспільстві після його звільнення. І цей проєкт національно-патріотичного виховання цьому максимально сприяє, бо він охоплює і стосунки в суспільстві, і формування національної свідомості, національної ідентичності, і готовність до змін, і дозволяє засудженому не втрачати зв'язок із суспільством , поки він тимчасово ізольований в установі виконання покарань. Дозволяє засудженому бути максимально актуальним, дозволяє йому тримати зв'язок і в подальшому стати повноцінним членом суспільства.

Якщо ми зачепили питання готовності засудженого до життя в суспільстві, то я Вас спитаю про дозвілля тут: в периметрі режимної установи є якесь дозвілля?

– Звичайно, вони навіть відвідують онлайн екскурсії по видатних місцях, музеях. Вони беруть участь в спортивно-масових заходах, організованих відділом соціально-виховної психологічної роботи і багатоборства різні. У нас є й свої чемпіони. І нагороджуються активні. Якраз в 2024 році проведений ремонт в приміщенні, де проводиться виховна робота. Було закуплено проєктор. Засудженим проводять лекційні різні заняття із демонстрацією історичних подій, документальні фільми демонструються. Це паралельно з тим, що вони здобувають освіту в професійно-технічному училищі, здобувають професію, здобувають професійні навички на виробництві чи на майстерні установи.

Акцентує Сергій Грабовський і на тому, що, зважаючи на умови сьогодення, завдання персоналу – в першу чергу інтегрувати засудженого після звільнення в суспільство, щоб знизити ймовірний відсоток рецидиву і повернення звільненого від покарання в відповідні установи в подальшому.

Між іншим – скандально відомий «Доктор ПІ» відбував покарання вісім років саме в цій установі. Звільнений рішенням суду у 2024 році.

Чи є засуджені з якимось чітко вираженими хобі чи унікальностями? Чи можете Ви назвати якісь приклади?

– Картини малюють наші засуджені і бісером вишивають засуджені до довічного позбавлення волі. В нас і така категорія відбуває покарання. Будь-яка творчість дозволяє пропрацювати емоційні стани, полегшувати ці емоційні стани, експресію випускати. Є обдаровані засуджені. Я пам’ятаю були засуджені, які в технічному плані були настільки підковані, що вони могли дуже суттєво допомагати у встановленні обладнання. Залучали засуджених до встановлення програмного забезпечення, підключення. Допомагали й технічно. В нас є відділи інженерно-технічних засобів охорони і часто є такі люди з «золотими руками», і вони можуть проконсультувати, якимось чином і допомогти, порадити і підказати. Фактично засуджені знаходили і за профілем себе тут.

В контексті теми хобі я запитала і в пана Сергія про його вподобання і заняття у вільний час. Виявилось, мій співрозмовник – шанувальник спорту: замолоду займався самбо, тепер підтримує форму в басейні. Розказав пан Сергій і про своє хобі – книги, читання. На його домашній книжковій полиці – класична література. А улюблена книга, яка перечитується кількаразово – «12 стільців» Ільфа і Петрова. А ще Сергій Олександрович зауважує, що життя навчило віри. Він – щирий вірянин і в молитві та у храмі знаходить спокій і умиротворення.

Вже по завершенню інтерв’ю Сергій Грабовський, полковник внутрішньої служби, який третій рік очолює Полицьку виправну колонію №76 зауважив, що засуджені глибоко переймаються подіями зовні – війною з росіянами. Багато хто з них російськомовні, але вони ненавидять росіян-окупантів, у багатьох з них рідний дім в окупації або й зовсім знищений. Серед тих, хто пішов до ЗСУ є й такі, яким вже нікуди вертатись – рідні вбиті, дім зруйновано вщент, рідні міста і села окуповані. Ці хлопці йшли мстити за знищену батьківщину. Нині в ЗСУ таких воїнів називають «характерниками» і вони знають ціну волі.

Де знайти інформацію Володимирець.City: на сайті , в Facebook , в Instagram , на YouTube , в Telegram , в Twitter .

Рівненські