Бойову медикиню з Вараша відзначили премією «УП 100. Сила жінок»

04 квітня 2025 р. 17:26

04 квітня 2025 р. 17:26

У березні 2025 року Ніна Колосінська увійшла до списку «УП 100. Сила жінок» у категорії «Захисниці».

Урочиста церемонія нагородження лідерок премії «Сила жінок» відбулася 25 березня в Національній філармонії України. Цю ініціативу започаткувала «Українська правда» у 2024 році. Вона покликана відзначити зусилля 100 українок, які в часи повномасштабної війни захищають країну, розвивають культуру, науку, бізнес, спорт та громадський сектор, створюють нові можливості попри виклики й ризики.

Фото: Українська правда

Особливістю цьогорічної церемонії стало те, що вона була присвячена памʼяті Ірини Цибух – парамедикині, яка евакуювала поранених бійців з найгарячіших точок і прагнула впровадити культуру памʼяті в українському суспільстві.

Ніна Колосінська (Лопуга) народилася у Вараші в сімʼї педагога та пожежника. Навчалася у Вараському ліцеї №5, який закінчила із золотою медаллю.

Фото з особистого архіву Ніни Колосінської Фото: Свої.City

Дівчина в дитинстві мріяла піти стопами батька та стати пожежником, щоб рятувати людей. Однак пізніше передумала, вважаючи, що пожежник – це більш чоловіча професія. Але мрія рятувати життя і допомагати іншим залишилася.

Своїм фахом Ніна обрала медичну сферу. Закінчила Тернопільський національний медичний університет. Початок російсько-української війни припав на студентські роки дівчини. Вражена роботою військових медиків, вона вирішила здобути ступінь магістра в Українській військово-медичній академії. У цьому виші Ніна обрала спеціальність анестезіологія. Студентка-медик проявила себе як висококваліфікований спеціаліст, отримала президентську стипендію (2020 р.) та премію голови Верховної Ради України (2021 р.).

«У мене ніколи не було сумнівів щодо моєї майбутньої професії. Анестезіолог – це спеціальність, де потрібно вміло поєднувати теоретичні знання та практичні навички, вміти діяти швидко та ефективно. Це саме те, чого я хотіла від своєї майбутньої роботи», – розповіла Ніна в одному з інтервʼю для Українського жіночого батальйону.

У вересні 2021 року після розподілу їх направили до Маріуполя. Дівчина працювала у військовому госпіталі, також їздила на роботу і до Волновахи.

«Три роки ми навчалися на анестезіологів, а після закінчення академії за результатами розподілу у вересні 2021 року разом потрапили на Донеччину, до 555-го маріупольського військового шпиталю ЗСУ. Працювали у відділенні анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії: Андрій ординатором, а я старшим ординатором», – розповіла Ніна в інтервʼю для «Свої.City».

«Моє життя почалося 24 лютого у місті Волноваха, де я перебувала на ротації в місцевій Центральній районній лікарні у складі лікарсько-сестринської бригади. День, який я ніколи не забуду. День, який тривав вічність. Першого пораненого доставили близько 5-ї ранку, і з цього моменту почався безперервний потік пацієнтів. Почалася робота, а обстріли не припинялися», – розповіла лікарка для Українського жіночого батальйону.

Коли 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна, вона мала змогу виїхати, однак залишилася. Після того як госпіталь розбомбили, Ніна з чоловіком потрапили до «Азовсталі», де допомагали пораненим.

«У мене ніколи не стояло питання про те, щоб залишитися на «Азовсталі». Я не розглядала жодного іншого варіанту, окрім як залишитися там до кінця», – згадує Ніна в інтервʼю для Українського жіночого батальйону.

З 18 травня 2022 року Ніна з чоловіком Андрієм перебували у полоні росіян. Спочатку всіх із «Азовсталі» відвезли в колонію в Оленівці. Ніна там пробула чотири місяці.

Після Оленівки Ніну перевезли до Воронезької області. Там вона з іншими дівчатами, захисницями Маріуполя, пробула близько двох тижнів. Далі – Таганрог.

«У Росії ще гірші умови утримання, ніж у так званій «ДНР». Тебе перед чоловіками роздягають, постійно штурхають, б’ють по ногах, принижують, обзивають. Не можу все розповідати, бо не хочу, щоб це якось вплинуло на тих, хто і досі залишається в буцегарнях. Але все, що там відбувається – пекло на землі», – розповіла Ніна в інтервʼю для «Свої.City».

Жахливі спогади про перебування у полоні назавжди залишаться у памʼяті Ніни Колосінської, як і в інших людей, які пережили полон.

Також Ніна в інтервʼю для Свої.City розповідала про теракт в Оленівці: «Неможливо було слухати, як кричать твої побратими, коли над ними знущаються. А найгіршим днем був теракт в Оленівці.Увечері ми всі почули дуже гучний вибух, а далі – крики про допомогу, які розривають серце та душу. Ми зрозуміли, що кричать наші хлопці, наші побратими. Почулася ще стрілянина. Ми геть не розуміли, що відбувається. На ранок до нас з того бараку, який пізніше всі будуть називати «барак 200», привели поранених. І вони вже розповіли про пережиті жахіття, про скоєний злочин, про вбитих хлопців. Те, що я почула, у мене не вкладалося в голові. Це було страшно і боляче».

Також своїми спогадами і думками про звільнення Ніна поділилася в інтервʼю для Свої.City. У полоні вона щодня уявляла собі день обміну. Думала, що плакатиме від радощів і цілуватиме землю. А ще про те, якою вона тієї миті буде щасливою.

«Коли цей день настав, звісно, я відчула полегшення – що вдома, що можу зателефонувати батькам. Але особливої радості не було, бо всі рідні та близькі люди залишаються за ґратами. Не буває й дня, щоб я не думала про них, про те, як вони у ворожому полоні», – розповіла медикиня.

Ніну вдалося звільнити з полону 17 жовтня 2022 року. Її чоловіка – 31 січня 2024 року.

Ніна Колосінська пробула у полоні 5 місяців. Після полону вона повернулася до роботи і продовжила рятувати українських захисників і захисниць.

У 2022 році Ніну Колосінську було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

У серпні 2023 року Forbes Ukraine вчетверте презентував список «30 до 30» – неймовірні молоді українці, які вразили країну та світ до 30 років. До цього списку потрапила і старша лейтенантка медичної служби Збройних сил України, лікарка-анестезіологиня Ніна Колосінська, якій на той момент було 28 років.

Де знайти інформацію Володимирець.City: на сайті , в Facebook , в Instagram , на YouTube , в Telegram , в Twitter .

Рівненські