Екс-нападник Вереса Сергійчук: Із початком війни нас в команді «посадили на сухий пайок»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

20 квітня 2025 р. 13:42

20 квітня 2025 р. 13:42

Колишній нападник Вереса Михайло Сергійчук розповів про ситуацію в команді після початку повномасштабного вторгнення.

– Як склалися відносини з президентом клубу Іваном Надєїним?

– Бувало всяке. Людина вкладала гроші, однак, нову ж таки, для вирішення глобальніших завдань на рівні УПЛ необхідні більші інвестиції, скажемо так. Олексійовичу доносилося, він про це знає, однак має з даного приводу власну думку. Мовляв, за щось можна не заплатити та зекономити. Він, як класний бізнесмен, у футболі також хоче повернути власні вкладення завдяки певним моментам.

З того таки Вірта вимагався результат, а ресурсів, щоб набрати гравців для його досягнення, він не мав. Думаю, що тренер з тієї команди витиснув максимум. І це при тому, що пів складу він зібрав з нуля. Дмитро Поворознюк у своєму серіалі сказав, що в нас новий Лестер, а я відповів, що задачею буде не вилетіти. Бо подібна казка неможлива.

– Тоді, після трьох перемог Вереса у стартових чотирьох матчах УПЛ сезону 2022/23, багато хто сприйняв ваші слова скептично.

– Та я ж, вибачте, не перший рік у футболі. На зборах ми усім «скручувалися», і хто нас тільки не «возив». Можливо, у перших турах нам допомогла саме недооцінка суперників, вони ж бачили, який вигляд ми мали у спарингах.

– З серіалу, до речі, запам’ятався цікавий момент, коли незадовго до повномасштабного вторгнення Надєїн, Вірт та В’ячеслав Шевчук намагалися домовитися з гравцями про продовження контрактів, і в підсумку з жодним з вас не дійшли згоди.

– Зі мною була та сама ситуація. Мав одні умови, а хотів інші. На них не погоджувалися.

Знову ж таки, це було на зборах в Туреччині. Мені телефонують та кажуть: «Є команда з Вищої ліги Казахстану у сусідньому готелі. Можеш переїхати». Підійшов до Надєїна: «Оскільки не можемо домовитися про контракт, то давайте я перейду в команду, яка готова мене взяти та дає ось такі умови». У відповідь почув: «Ти ж у нас лідер. Як ми можемо тебе безплатно відпустити?». Сума компенсації, яку я почув, була для мене болючою. Звідки вона взялася? В мене чотири місяці контракту залишалося.

В підсумку прилетіли в Україну – ні футболу, нічого. Нас же тоді «посадили на сухий пайок». Розрахувалися з нами по 24 лютого. Потім ще в березні якась мінімальна «капнула», і все. Ніхто не парився, як ми, що ми й де ми. Нам казали: «Йде війна, увійдіть у становище». Однак в наше становище ніхто не захотів входити. В когось сім’ї, діти… Десь треба жити та щось їсти.