Воїн – на фронті, захисниця – в тилу. Родина з Острівець третій Великдень зустрічає в умовах війни

21 квітня 2025 р. 14:50

21 квітня 2025 р. 14:50

Людмила Затірка з Острівець у свої 34 роки відчула повномасштабну війну України проти російських зайд-вбивць на собі – чоловік Ростислав з 25 лютого 2022 року у Збройних Силах України. А вона, маючи двох маленьких донечок, всіма силами в тилу підтримує чоловіка. Авторський проєкт «Малі історії великої біди». Історія 42: дружина воїна – захисниця прав комбатантів.

Людмила народилась та виросла у Володимирці. Юридичну освіту здобула у Національному університеті державної податкової служби України. Після закінчення університету працювала у різних сферах – громадському та приватному секторі, в органах місцевої влади. У 2017 році отримала право на заняття адвокатською діяльністю. Наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Вишукує вільний час, щоб підтримати чоловіка та інших військовослужбовців ЗСУ. Як адвокатка, спрямовує свою професійну діяльність на можливості для військових з пораненнями отримати безоплатну правову допомогу, незалежно від наявності статусу УБД.

Донечки Людмили і Ростислава Затірки, чотирирічна Марія і маленька Олеся, з татом бачаться вже півтора року здебільшого лише онлайн. Менша, якій два роки, татуся бачила лише через онлайн зв'язок. Мама розказує про виняткові зустрічі дітей з татом:

«За ці 1,5 роки двічі зі старшою донькою Марією їздили до нього, коли була можливість зустрітись у відносно безпечному місці, один раз їздила з обома доньками. Але це були дуже короткі зустрічі, зважаючи на те, що ми не бачимось місяцями. Під час однієї із таких поїздок ми з Марією провели добу у дорозі, загалом, в обидві сторони, щоб вона провела з татом лише три години».

Тому Людмила дуже переймається тим, щоб діти якнайчастіше спілкувались з татусем–воїном:

«Інколи, коли чоловік не на бойових чергуваннях, спілкуємося по відео зв’язку. Менша за свої два роки вкрай мало його бачила. Але по фото і відео впізнає, постійно показую і кажу, що це тато. Це дуже прикро нам обом, але поки так».

Чоловік, Ростислав Затірка, добровільно доєднався до ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну, не маючи ніякого військового досвіду. На військовій він службі з 25.02.2022 року, добровільно уклавши контракт. За розподілом у місцевому терцентрі потрапив у 104-у бригаду ТРО.

Учасник бойових дій, був у складі підрозділів тероборони, які вели оборону Бахмута у 2023 році, згодом – на Запорізькому та Куп'янському напрямках. Весь крайній рік – на передових позиціях російсько-українського фронту.

Вдома, у відпустці, був аж півтора роки тому. Ростислав у 31 рік – випробуваний війною українець, як і сотні його побратимів.

Про власні емоції на початку повномасштабної війни в Україні і переживання у той час Людмила поділилась зі мною у переписці:

«Я ніколи не була байдужа до подій, що сколихнули Україну ще у 2014 році, з початком окупації українських східних територій. Я слідкувала за перебігом подій на фронті. Проте, мушу визнати, що у той час я все ж була пасивною спостерігачкою, хоча і мала ресурс – знання та досвід, аби робити більше. Для мене війна залишалась десь там, далеко від дому.

Все змінило повномасштабне вторгнення росіян у 2022 році. Усвідомлення того, що почалася справжня страшна війна, прийшло не відразу. Але з кожною годиною і днем ставало все більш очевидним. Мобілізація чоловіка – і я залишилась з малолітніми дітьми сам на сам з панікою і реаліями».

В цей час Людмила активно включається у волонтерські ініціативи в Острівцях, в онлайні – збори для потреб ЗСУ.

З родиною підтримують всі місцеві волонтерські ініціативи щодо допомоги військовим: плетіння масксіток, збір продуктів, інших необхідних військовим речей. Готували у 2023 році тортики на волонтерський ярмарок для ЗСУ. Марічка активно допомагала. Тоді в газеті « Вісник Полісся » про їх ініціативу робили короткий репортаж.

Сьогодні Людмила – фахівчиня-юристка, яка практикується на захисті інтересів комбатантів. У 2023 році закінчила авторський навчальний курс військової юристки Анастасії Володенкової «Ефективний захист прав військовослужбовців в умовах воєнного стану». А у 2024 році успішно завершила курс «Як ефективно захищати права поранених військових», розроблений ГО «Правозахисний центр для військовослужбовців «Принцип» (можна знайти за посиланням https://t.me/pryncyp_bot ). У лютому 2024 року доєдналась до команди юристів–волонтерів, які безкоштовно консультують військовослужбовців з пораненням через чат–бот згадуваної громадської організації в Telegram. Наприкінці 2024 року, як юристка–волонтерка, доєдналась також до ініціативи благодійної організації «DeepStateUA» для *надання безоплатних юридичних консультацій військовим, що перебувають на передовій лінії фронту. Сюди долучилось близько 30 юристів.

Спільнота юристів у ГО «Правозахисний центр для військовослужбовців «Принцип» нараховує майже вісімдесят осіб. І Людмила Затірка в команді тих, хто для військовослужбовців ЗСУ вже відвоювали лише за січень 2025 року: виплати в повному обсязі додаткової винагороди для військового за період стаціонарного лікування, допомогли отримати всі належні ветерану виплати при звільненні, витребували додаткову винагороду після зміни довідки про обставини травми та оскарження висновку ВЛК в аспекті причинного зв’язку поранення. І таких справ у спільноті юристів чимало. За період діяльності – майже тисяча успішних справ.

«Все почалося спонтанно: я почала самостійно вивчати військове право, консультувати знайомих, побратимів чоловіка. Можливість юридично допомогти військовим стала важливою для мене тоді, коли я побачила, як багато з них потребують такої підтримки та захисту. Військова служба чоловіка зробила видимим беззахисний у реальності у багатьох аспектах статус військовослужбовців в умовах воєнного стану.

Аби мати можливість іще краще допомагати військовим і почуватись більш впевнено у новій для мене, як юристки сфері, у 2023 році закінчила навчальний курс про ефективний захист прав військовослужбовців. Тоді ж закінчила навчальний курс із захисту прав військовослужбовців з пораненнями, ініційований громадською організацією «Правозахисний центр для військовослужбовців «Принцип».

Після завершення навчання долучилась як юристка–волонтерка до їхньої програми з надання безоплатної правової допомоги військовим з пораненнями через спеціально розроблений для цього чат–бот у телеграм.

У разі потреби безоплатно готуються нескладні юридичні документи, якщо зайнятість юриста дозволяє – позови до суду та здійснюється їхній повний супровід», – розказує Людмила Затірка.

У лютому 2025 року Людмила від цієї громадської організації отримала відзнаку за роботу по захисту інтересів військових ЗСУ.

«Це своєрідна подяка юристам за рік роботи у програмі pro bono консультацій. Мене вона мотивує і далі вишукувати час для цієї діяльності, тому що майже весь він зараз належить моїм двом маленьким донечкам», – зазначає пані Людмила.

Щодо секретів власної життєстійкості, про які я також запитала у адвокатки Людмили Затірки, то вона зазначила: «Душевний спокій моїх дітей – це і мій спокій. Ми взаємозалежні у цьому один від одного. Намагаємося зберігати оптимізм: гумор, спільні ігри та дозвілля, маленькі радощі, сюрпризи для діток допомагають нам переживати важкі часи. Фактично, на жаль, через війну мої доньки ростуть без тата, попри те, що він у них все ж є. Тому я, як мама, докладаю зусиль аби створити для них умови, за яких цей період у їхньому житті був би найменш травматичним».

Плани також складає моя співрозмовниця, бо життя продовжується, навіть в умовах війни. «На 2025 рік загалом, поки чоловік на фронті, життя стоїть на паузі, хоча ж, насправді, час іде. Хотілося б провести якомога більше часу з сім'єю та, водночас, мати можливість розвиватись професійно. Бажання, з яким постійно звертаюсь до Бога – щоб дітки росли з татом та мали можливість стати тими, ким захочуть».

Родина військовослужбовця ЗСУ Ростислава Затірки в Острівцях зустріла Великдень-2025 скромно. Відвідали храм, мали святковий сніданок в дуже тісному родинному колі. Людмила з Марічкою та Олесею сумують за татком, який на фронті російсько-української війни тримає мир над нашими головами.

«Чоловік додому не приїхав – відправили йому посилку з паскою і домашніми смаколиками до свята. Діти – єдина мотивація робити подібні дні хоча б трішки святковими», – пише Людмила Затірка у вітальному повідомленні.

У Великодні дні юристка, мама двох діток і дружина воїна ЗСУ Людмила Затірка з Острівець, Вараського району звертається з молитвами та побажаннями до Бога і людей:

«Хочу побажати: землякам на фронті – сили духу та якнайшвидшого повернення додому живими та здоровими; коханим військових – терпіння та підтримки від близьких, ваша сила є неймовірною, ви є опорою для своїх чоловіків та дітей, а всім українцям – згуртованості, що була у нас на початку повномасштабного і яку ми втрачаємо щодень».

Фото з архіва Людмили Затірки.

Рівненські