«Його прикладу послідували інші»: у Сарнах попрощалися з головним сержантом Олександром Губенею

03 травня 2025 р. 13:37

03 травня 2025 р. 13:37

2 травня Сарни провели в останню путь Олександра Губеню — військового, який захищав країну понад десять років. На центральній площі зібралися рідні, побратими, друзі й містяни, аби віддати шану захиснику.

Прощання з Олександром Губенею на центральній площі. Фото: Василя Сосюка

Олександр Губеня був відкритим, доброзичливим, завжди усміхненим — саме таким його пам’ятають близькі. Родом із села Цепцевичі, він навчався у місцевій школі, а згодом — у 21-му професійно-технічному училищі. Та обрав для себе інший шлях — військовий. Служив у військовій частині А0153, де обіймав посаду командира відділення.

Портрет Олександра Губені. Фото: Василя Сосюка

З 2014 по 2016 рік Олександр виконував бойові завдання на сході України. За цей період був неодноразово нагороджений: зокрема, медаллю «10 років сумлінної служби», відзнакою «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня, грамотами за відданість справі та професіоналізм.

Прощання з воїном. Фото: Василя Сосюка

Побратими згадують, що «Бєня» — такий позивний мав головний сержант — був відповідальним і надійним. Багаторічний бойовий досвід Олександра не раз рятував товаришів. Про початок його шляху на службі згадав Олександр Сварицевич, колишній командир частини А0153:

Олександр Сварицевич, колишній командир частини А0153. Фото: Василя Сосюка

— Головний сержант — це найвище звання сержантського складу. Саме по собі воно вже говорить, як служив і як воював Олександр. 14 років тому 18-річним юнаком Саша прийшов влаштовуватися на службу. Прослужив під моїм командуванням майже 10 років. Тихий, спокійний і в той же час сміливий і відважний.

Ще до початку повномасштабного вторгнення Сашко пройшов чотири ротації в зоні бойових дій. Був одним із перших сарненських добровольців.

— У 2014 році, коли починалися бойові дії на сході, не всі військовослужбовці були морально готові воювати. Ні в кого не було досвіду. Довелося вишикувати військову частину і звернутися до особового складу: хто бажає — вийти зі строю. Я все життя згадую із вдячністю, що першим вийшов Саша. А його прикладу послідували інші , — розповідає екскомандир.

Церемонія прощання на центральній площі міста. Фото: Василя Сосюка

Після повномасштабного вторгнення Олександр знову став до зброї. У березні 2024-го долучився до лав 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. 25 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Вугледара на Донеччині він зник безвісти. Майже рік рідні чекали й вірили, та наприкінці квітня надійшла трагічна звістка: він загинув .

Родина полеглого військовослужбовця. Фото: Василя Сосюка

Поховали 31-річного Олександра Губеню 2 травня на Алеї Героїв, що на кладовищі по вулиці Шарпака в Сарнах.

Рівненські