«Знахарка» із Вараша: медикиня рятує життя на передовій

09 травня 2025 р. 04:37

09 травня 2025 р. 04:37

Медикиня з Вараша Юлія Захарчук добровільно стала на захист України в липні 2022 року. Її місія — вивозити поранених з передової. У Збройних силах таких, як вона, називають «янголами у пікселі». Її робота — безупинна боротьба за життя наших воїнів під вогнем, у багнюці, під гуркіт артилерії.

Історію бойової медикині розповіла Тетяна Коровайчук у газеті «Енергія».

Юлія Захарчук має солідний медичний досвід: з 2010 року працювала у Вараській лікарні, починала в ЕКГ-кабінеті, далі — у приймальному відділенні та терапії, а перед повномасштабним вторгненням — у здоровпункті Рівненської АЕС. Її рішення йти на фронт було виваженим: «Я прийшла сюди, щоб ворог не прийшов до моїх дітей», — каже Юлія.

Після навчання медичній тактиці та здобуття кваліфікації бійця-рятувальника вона стала санітарною інструкторкою евакуаційної бригади. Її завдання — забрати поранених з лінії вогню та доправити до стабілізаційного пункту. У її наплічнику — дексаметазон, знеболювальні, бинти, турнікети. «Сердечко я вмію запустити й без дефібрилятора», — говорить медикиня.

Юлія розповідає про випадок, коли врятувала бійця з відірваними ногами й розпанаханим животом: «Був випадок. Хлопець — з відірваними ногами, рука в суглобі вивернута. Відгорнула форму, а в нього живіт розпанаханий. Ввела адреналін, а в самої думка-молитва: тільки б довезти до стабілізаційного — там хірурги, травматологи. Дорогою зустрічні автівки подають усі можливі сигнали: розвертайтеся, працює ворожа арта. А ми — ні, їдемо! І довезли таки його.
Пізніше зв’язувалися з побратимами, цікавилися долею хлопця — він із 5-ої штурмової. Живий, сказали. …А я бачила, як дихають його легені». Під обстрілами, на межі життя й смерті — її буденність.

У липні 2024 року під час бойового виїзду Юлія з побратимами випадково опинилися на окупованій території: «У липні 2024-го нас перекинули на Торецький напрямок. За два кілометри від ворога були наші позиції. Далі — на Покровський. І там був випадок. Їдемо за пораненими. Бачимо: стоїть наша машина. Думали, хлопці виїхали назустріч, інколи так буває. Один приліг на траві, другий сидить, відпочиває. Підходимо ближче — а вони розстріляні.

І ми розуміємо, що опинилися на окупованій території. Пізніше дізналися, що побратими передавали нам по рації координати, яким маршрутом їхати, та ми не почули їх — наші рації уже заглушив ворог. Так і виїхали на дорогу, що ледь не привела в лапи до орків. Вочевидь, нас помітили — ворог розпочав мінометний обстріл.

Ми заховалися під посадку, чули, як стріляв їхній танк. Потім біля моста перебралися у каналізаційний люк. Нас було четверо, сиділи кілька годин. Як усе стихло, один з побратимів вибрався розвідати обстановку. Побачив неподалік ще розстріляних українських військових. На щастя, наша машина була на ходу. Вскочили у неї, а коли добралися до своїх — нас обіймали, наче ми з того світу повернулися». Вижили дивом.

Медики не тільки рятують військових — допомагають і місцевим. Від укусу коня до тяжких опіків після обстрілу — лікують усіх. Одна з пацієнток — жінка, яку притисло палаючим деревом, — чотири місяці перебувала під їхнім наглядом: «Було, що у медпункт прийшов дідусь — кінь вкусив за плече. Оглянули, зупинили кровотечу, наклали шви. Через два-три дні прийшов на огляд — усе добре. Через сім днів шви зняли.

Або ще. Орки гатили по сільських хатах FPV-дронами, загорівся ліс. Місцеві люди гасили пожежу самотужки. До нас привезли жінку, на яку впала палаюча сосна. Майже 20% обпеченого тіла. Обробили бетадином і цивільною швидкою відправили до медичного закладу. А через чотири дні до нас підійшов сільський голова — чи можете за нею подоглядати. Жінка повернулася в село, ми чотири місяці її витягували.

Кожна людина в цьому житті має бути на своєму місці. Я вважаю, що я на своєму місці і моя місія — допомагати і рятувати людей», — ділиться «Знахарка». Позивний їй дали побратими, бо вірять: вона має дар зцілювати.

За час служби Юлія евакуювала 887 поранених. Кожна врятована душа — її особиста перемога. А кожна хвилина життя на війні — нагадування, що герої серед нас.

За інформацією Тетяни Коровайчук, газета «Енергія».

Де знайти інформацію Володимирець.City: на сайті , в Facebook , в Instagram , на YouTube , в Telegram , в Twitter .

Рівненські