Володимирчанин-прикордонник загинув на пʼятий день служби. Досі йде розслідування

10 травня 2025 р. 04:50

10 травня 2025 р. 04:50

У 2020 році Ярослав Петрина з Володимирця, випускник Львівської політехніки, добровільно пішов на строкову службу. До цього працював за кордоном, але повернувся, аби здобути військову освіту. Його життя трагічно обірвалося всього через п’ять днів після прибуття до Чопського прикордонного загону. Командування стверджує, що це було самогубство. Мати — не вірить.

Юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко розповіла у статті «Самогубство чи вбивство? Родина загиблого прикордонника оскаржує офіційну версію в ЄСПЛ» , чому рідні загиблого звернулись до Європейського суду з прав людини із заявою.

Ярослав служив у Закарпатській області, де встиг отримати підвищення до молодшого сержанта. За словами матері, хлопець був задоволений службою, однак його успіх не схвалили деякі старші за званням військовослужбовці. Він встиг повідомити подрузі про конфлікт із одним із них.

За короткий час Ярослава тричі ставили на понаднормову варту. Він отримав право на самостійну службу, хоча не мав достатнього досвіду. Патрулювання було організоване з порушеннями — між ним і напарником була значна дистанція. Того дня Ярослав вийшов на чергування без службового собаки, з автоматом Калашникова. Близько 17:00 матері повідомили, що син мертвий.

«Вже о 17:00 до його матері подзвонив заступник начальника по персоналу військової частини і повідомив про смерть сина. За словами жінки, його тіло знайшов напарник. Він почув постріл. Але, як розповідав пізніше, спочатку не надто звернув на нього увагу, оскільки знав, що у тому районі часто полюють мисливці. Пізніше, коли з Я.П. не вдалось зв’язатись — вирушив на пошуки і знайшов мертвим — з вогнепальним пораненням голови. Неподалік від тіла були намальовані знаки оклику, але що вони могли б означати, ніхто не знає. Вже під час першої розмови, запевняє мати загиблого, прокурор сказав: "це 99% самогубство". Пізніше він, начебто, запропонував жінці погодитись із версією "необережного поводження зі зброєю"», — йдеться у статті «Самогубство чи вбивство? Родина загиблого прикордонника оскаржує офіційну версію в ЄСПЛ».

Кримінальне провадження порушили за фактом самогубства. Та рідні не вірять у цю версію: численні експертизи її не підтверджують. На зброї не знайшли відбитків пальців загиблого. Аналіз ДНК не виявив його клітин на курку. На одязі — жодних слідів пострілу.

Судово-медичні експертизи містили грубі помилки — навіть у кольорі одягу хлопця. Череп, за їхніми словами, був неушкоджений, хоч смерть настала від пострілу в голову. Висновок про самогубство зробили без детальних обґрунтувань. Коли мати попросила повторну експертизу в іншій установі — їй відмовили.

«Судмедексперти неправильно описали навіть колір одягу хлопця. У їхньому висновку череп людини, яка загинула від вогнепального поранення в голову, був начебто цілий. І таких "неточностей" безліч. Лікарі не провели заміри рук та пальців, не описали детально сліди, які залишаються після пострілу. Написали, що відстань пострілу — зблизька, до одного сантиметра. При тому, що інший спеціаліст визначив відстань у 10–25 см. Тим не менше, без чітких обґрунтувань, матері загиблого видали папери, у яких зроблений висновок, що її син сам міг зробити постріл. Жінка висловила недовіру цим спеціалістам і попросила доручити виконання експертиз іншій установі, однак їй відмовили», — розповідає юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко.

Юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко пояснює: слідство тривало неефективно. З кінця 2020 року слідчих дій майже не проводили. Провадження губилось у різних підрозділах поліції. Після повномасштабного вторгнення Росії — інформація про справу зникла. Минуло п’ять років — розслідування так і не наблизилось до істини.

«У квітні 2021 року прокуратура встановила, що з кінця 2020 року не проведено жодних слідчих дій, окрім того, що призначили судово-медичну експертизу та подали клопотання, аби отримати інформацію від мобільного оператора. Того ж місяця кримінальне провадження передали до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, але і там воно "загубилось". У листопаді 2021 року знову був висновок про неефективність розслідування. У січні 2022 року прокурори встановили, що розслідування проводиться з численними порушеннями. Далі, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, інформації про розслідування взагалі немає. З моменту загибелі Я.П. минуло майже п’ять років, а розслідування "заглухло" фактично не розпочавшись. Матір хлопця звернулась, як то дозволяє Закон , до Чопського прикордонного загону, аби отримати одноразову допомогу та пільги, але у частині їй відмовили. У обґрунтуванні написали, що жінка не надала доказів, що її син не вчиняв самогубства», — розповіла юристка Анна Козьменко.

Смерть Ярослава — не єдиний випадок у Чопському загоні. З 2015 до 2022 року тут зафіксували вісім смертей строковиків. Деякі справи згодом перекваліфікували з самогубств на вбивства. Батьки однієї загиблої військової вважають, що донька стала жертвою через викриття контрабанди.

Вичерпавши всі внутрішньодержавні можливості мати загиблого вирішила шукати справедливості в Європейському суді з прав людини. У грудні 2024 року юристи ЦСС подали скаргу до Європейського суду з прав людини. Вона ґрунтується на порушеннях статей 2 і 13 Конвенції про захист прав людини. У заяві йдеться:

• «Держава не виконала свого позитивного обов’язку — захистити життя її сина, який перебував під її контролем. Командування загону знехтувало цілою низкою правил, покликаних забезпечити безпеку під час проходження військової служби Я.П. Також вбачається, що командування не забезпечило здорову атмосферу в колективі та проігнорувало існування нестатутних відносин, в т.ч. погроз в бік Я.П. з боку інших військовослужбовців.
• Держава не надала правдоподібного пояснення смерті. Слідство і службові розслідування не встановили точних обставин і головне — причину загибелі. Попри ознаки вбивства, офіційною версією залишається самогубство — без належного обґрунтування.
• У справі не було проведено ефективного розслідування. Розслідування триває майже 5 років, неодноразово фіксувались порушення, втрачались докази, а слідчі дії проводились із запізненням або неякісно. Відмова у соціальних виплатах родині ґрунтується на висновках службового розслідування, проведеного самими ж прикордонниками.
• Насамкінець, у скарзі порушується питання про системність проблеми, оскільки, за даними ЦСС УГСПЛ, кількість небойових втрат в Україні є достатньо великою, багато підозрілих смертей фіксуються як самогубство, без ефективного службового та кримінального розслідування».

Мати Ярослава прагне не лише добитись справедливості для свого сина, а й привернути увагу до ширшої проблеми — небойових втрат у ЗСУ, про які воліють мовчати.

За інформацією Української Гельсінської спілки з прав людини.

Де знайти інформацію Володимирець.City: на сайті , в Facebook , в Instagram , на YouTube , в Telegram , в Twitter .

Рівненські