Солдат «Роща», який раніше був кочегаром, не шукає виправдань: отримав поранення і знову повернувся на передову

30 травня 2025 р. 21:13

30 травня 2025 р. 21:13

Він не любить багато слів, не вимагає особливого ставлення, бо війна — не для показухи. Петро “Роща” — з тих чоловіків, які пройшли пекло, коли більшість ще думала лише йти у військо. З кульгавою ногою, після операції, зі статусом «обмежено придатного», але без сумнівів. Сьогодні йому 43. Він тримає позиції на сході, служить у 59 батальйоні 104-ї бригади.

Пройшов пекло Запоріжжя, отримав поранення — і знову повернувся на передову. Просто — бо так треба.

Про службу
"Служу вже рік. До цього мав строкову ще у 2000-му — двадцять місяців, як годиться. Тоді все зрозумів: що таке армія, що таке режим, дисципліна, підрозділ. Коли у 2022-му почалась повномасштабна — довго не думав. Прийшла повістка на роботу — я з нею й пішов. Хоч мав серйозну травму коліна, пластина стояла, ледве ходив після операцій на меніску й зв’язках. Але я прийшов. Пішов, просто звик відповідати за себе".

Бойовий досвід
“Найважче було на Запоріжжі у Темирівці. 29 липня мене там поранило в плече. По нас скидали дрони всю ніч, не давали підняти голови. Було гаряче. Потім місяць лікарняного, але без реабілітації. Одразу після шпиталю повернувся — приїхав і став у стрій”.

Щоденна робота
“Тепер постійно ходжу на позиції. Як коли — буває десять днів у полях, п’ять у тилу. А буває навпаки. Все залежить від наявності людей. Якщо не вистачає — стоїмо довше. Але я не рахую днів. Тут усі тримаються, всі роблять, що можуть. Я вмію і знаю, що роблю”.

Побратими та родина
“З хлопцями здружився швидко. Тут інакше не буває — треба підтримувати одне одного. Я з усіма дружу, не конфліктний. А вдома мене особливо ніхто не чекає. Сам. Є мама — з нею часто списуюсь, підтримує. Пишу їй, що все добре, щоб не нервувалась. Є ще батько й брат. Брат інвалід, не служить — і не треба, з нашої сім’ї я вже є”.

До війни
“До війни працював кочегаром, машиністом котлів. Освіта середня спеціальна, робота — проста, зрозуміла. Жив тихо, без пригод. Повістку отримав на роботі, не уникав”.

Про себе і спокій
“Хобі? Тут не до хобі. Яма, яма, і ще раз яма. Але пару разів ходив на рибалку. Карась, линок — маленькі, але ловляться. Трохи заспокоює, коли є хвилина тиші. Це єдиний спокій тут”.

Погляд у майбутнє
“Мрій великих не маю. Після війни просто хочу відпочити. Від війни. Від усього цього. Потім подивимось, як буде. Головне — дожити”.

Ставлення до інших
“До ухилянтів ставлюсь спокійно. У кожного свій шлях, своє життя. Я не суддя. Я тут — бо так вирішив. Я солдат. І цього досить”.

Телефонуйте рекрутеру батальйону , бригади, аби отримати консультацію та підібрати посаду, яка буде найкраще відповідати вашим навичкам: ‪+ 380 68 - 228 - 11 - 94‬ ; + 380 99 - 018 - 85 - 59‬ та ‪+ 380 93 - 503 - 09 - 40‬.

Більше вакансій: https://terytoria.org.ua/liga-bpla-ta-reb/104-obr/

Рівненські