Рівне попрощається з Героями – Павлом Поліщуком та Володимиром Цекларем - Рівненські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Рівне попрощається з Героями – Павлом Поліщуком та Володимиром Цекларем

04 червня 2025 р. 17:52

04 червня 2025 р. 17:52

Прощання із захисниками відбудеться у четвер 5 червня, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба за Павлом Поліщуком відбудеться у Свято Покровському Соборі. Поховають Героїв на Алеї Героїв кладовища «Нове».

Павло Поліщук народився 17 вересня 1979 року у місті Звягель, що на Житомирщині. Навчався у школі №3 м. Звягель, згодом у Поліському національному університеті.

Після одруження у 2000 році оселився у Рівному.

У мирному житті Павло працював у сфері будівництва, працював на себе.

До лав Збройних сил України доєднався за власним бажанням з 12 липня 2024 року. До цього не мав військового досвіду, але коли країна потребувала захисту — він без вагань став на її оборону.

Вів активний спосіб життя — захоплювався спортом, зокрема джиу-джитсу. Любив риболовлю, знаходив у ній душевний спокій.

Для рідних Павло назавжди залишиться турботливим чоловіком, відданим батьком. Жив заради родини, любив своїх синів, старався дати їм усе найкраще.

45-річний солдат Павло Поліщук загинув у день свого народження 17 вересня 2024 року на Покровському напрямку під час виконання бойового завдання. Лише зараз вдалося повернути тіло, для гідного прощання з Героєм.

У Героя залишилися дружина та двоє синів — 24 і 16 років. Також племінник і племінниця.

Володимир Цеклар народився 2 вересня 2001 року у селищі Квасилів. Навчався у місцевій школі, згодом — у Квасилівському професійно-технічному училищі. Працював адміністратором на автомийці в Рівному.

- Володимир був добрим, домашнім хлопцем, дуже любив футбол і церкву, допомагав виховувати молодших брата й сестру — Таїсію та Тимура. У дитинстві займався плаванням і вільною боротьбою. Мріяв розпочати власну справу, - розповідає мама Ірина.

З початком повномасштабного вторгнення Володимир не залишився осторонь: спершу допомагав у територіальній обороні, ніс службу на блокпостах у рідному Квасилові. Брав участь у патрулюванні, охороні громади під час перших тижнів вторгнення.

Добровільно вирішив вступити до війська — сказав матері: «Мамо, хто як не я». Його друг дитинства загинув на фронті, і Володимир вирішив, що має продовжити боротьбу.

У квітні 2024 році доєднався до лав ЗСУ. Проходив підготовку в Польщі, згодом брав участь у бойових діях. Був поранений, після реабілітації повернувся на службу. Згодом пройшов навчання у Великій Британії, отримав звання молодшого сержанта, командував підрозділом, тренував побратимів.

2З-річний молодший сержант Володимир Цеклар загинув 26 травня під час виконання бойового завдання у Краматорському районі.

У Героя залишилися мама, брат, сестра та батько, який теж став на захист України, за прикладом сина.