Медик «Дімас» не вагався, просто встав і пішов до своїх

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

19 червня 2025 р. 22:46

19 червня 2025 р. 22:46

Дмитро на позивний «Дімас» — медик 60 батальйону 104-ї окремої бригади «Горинь». До 2022 року — пенсіонер за вислугою років, фельдшер із багаторічним досвідом. Працював у цивільній медицині та на підприємстві критичної інфраструктури. Але в лютому все змінилося.

«Я був на чергуванні. Дзвонить знайомий начмед: “Потрібен медик у бат”. Я довго не роздумував. Пішов до шефа і сказав: “Я йду”. Все. Одні двері зачинив — інші відкрились».

Так “Дімас” опинився серед «Поліських вовків» — у 60-му батальйоні. Перші півтора року — служба на кордоні. Згодом — бойове відрядження на Куп’янський напрямок. У квітні 2023 року, під час ротації біля села Табаївка, отримав поранення.

«П’яту ніч були на нулі. Повертався — і прильот. Я впав. Було, ніби лопатою по ребрах. Ні крові, ні болю спершу. Дійшов до СП, побратим подивився — а в бушлаті дірка. Поранення таки було. Аптечка, евакуація, лікування».

“Дімас” не лише рятував — він навчав. Завдяки його порадам молоді бійці змогли надати допомогу пораненим навіть під вогнем.

«Одного хлопця поранило. Я не міг дістатися до нього через дрони. Але по рації підказував, що робити: турнікет, пов’язка, знеболення. Вони знали алгоритм — бо вчилися. І впорались».

Ще один випадок — за день до його власного поранення. Вночі, під щільним обстрілом, “Дімас” добрався до важкопораненого бійця.

«У нього — три турнікети: дві ноги, рука. Під ковдрою, з ліхтариком — надавав допомогу. Розрізав штани — дірка з кулак. Зробив тампонаду, бандаж, закріпив турнікети. Його забрали. Дуже хочеться знати, як він зараз…»

Нині “Дімас” — на реабілітації. Прогнози залежать від часу і відновлення. Але намір чіткий: «Якщо Бог дасть здоров’я — я повернусь. Це наш обов’язок».

У вільний час — рибалить. Консультує побратимів телефоном. Вдома чекають дружина, дві доньки й онук. Малому — півтора року.

Молодим бійцям радить: «Слухати старших. Не лінуватись копати. У Торецьку це врятувало нам життя — добре облаштовані позиції. Обстріл був щільний, але рота вийшла без двохсотих. Це не дурна робота. Це — життя».

А щодо ухилянтів — говорить коротко: «Це боляче. Люди, які не доторкнулись до війни, не розуміють, як це — бути на межі. А нашим хлопцям потрібна ротація й відпочинок. Ми не залізні».