Рівненщина попрощалася із чотирма полеглими захисниками

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Рівненщина попрощалася із чотирма полеглими захисниками

05 липня 2025 р. 13:15

05 липня 2025 р. 13:15

За минулу добу мешканці Рівненщини провели в останню дорогу чотирьох воїнів.

Антонівська громада попрощалася з Володимиром Губенею, жителем села Нетреба. Чоловік, 1994 року народження, був командиром відділення першого мінометного взводу першого штурмового батальйону. Він загинув 27 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донецької області. Володимир виріс у багатодітній родині, був наймолодшим із девʼяти дітей. Йому було лише 30 років… Поховали захисника у рідному селі з військовими почестями.

Володимир Симончук проживав у селі Карпилівка Клесівської громади. Воїн боронив суверенітет Батьківщини на східному напрямку. Довгий час вважався зниклим безвісти. Як зʼсувалося, захисник загинув 29 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. У Володимира залишились дружина, діти, сестри та брати.

Іван Вишневський народився у селі Глинськ, зростав разом зі старшою сестрою. Закінчивши місцеву школу, вступив до Здолбунівського СПТУ № 2 та здобув професію «Оглядач вагонів». Згодом працював на будівництві. У 2015 році Іван пішов захищати Україну та півтора року відслужив у зоні АТО. У березні 2022 року воїн знову став на захист України. Ніс службу у 97-й, а згодом - у 100-й окремій механізованій бригаді. Понад три роки захищав країну в найгарячіших трочках. Мав низку відзнак і нагород. 1 липня 2025 року майстер-сержант Іван Вишневський помер, перебуваючи на Харківщині.

Олег Семчук народився 12 лютого 1971 року у Костополі, навчався у місцевій школі № 3. Згодом закінчив Національний університет водного господарства та природокористування, де пройшов військову кафедру. Впродовж життя працював у різних галузях: був майстром на домобудівному комбінаті, оператором на «Свиспані», займався будівництвом. У 2015–2016 роках працював інструктором на Яворівському полігоні, де отримав звання капітана. 16 березня 2022 року офіцер запасу Олег Семчук пішов до військкомату. Відтоді військовослужбовець майже не бував удома. 30 грудня 2024 року під час виконання завдання на Покровському напрямку, майор Олег Семчук зазнав важкого поранення унаслідок мінометного обстрілу. Шість місяців він боровся за життя. 1 липня 2025 року серце захисника зупинилося. У загиблого залишилися дружина, донька, батьки та брат. Поховали воїна на кладовищі «Нове» у Костополі.

Рівненщина попрощалася із чотирма полеглими захисниками