Водій з Дубенщини пішов на фронт заради дітей та онуків

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Водій з Дубенщини пішов на фронт заради дітей та онуків

01 жовтня 2025 р. 13:23

01 жовтня 2025 р. 13:23

Володимиру Ростиславовичу 49 років. Народився і донині проживає на Дубенщині. В цивільному житті працював водієм, має сім’ю, дітей та онуків.

« У 2023 році мобілізувався до лав ЗСУ. Мене призначили на посаду водія автомобільного взводу, в одному із батальйоні полку », - розповідає солдат.

Військовослужбовець виконував бойові завдання на Харківщині та Сумщині. Окрім посадових обовʼязків Володимир, разом із побратимами, будував укріплення, бліндажі, окопи та інші фортифікаційні споруди.

1 листопада 2024 року, під час виконання бойових завдань, на Покровському напрямку Володимир разом із побратимом Андрієм Глівкою потрапили під атаку ворожого дрона.

Водій з Дубенщини пішов на фронт заради дітей та онуків

В наслідок атаки і влучання ворожої техніки військові зазнали важких поранень. На жаль, врятувати життя Андрія не вдалося.

З місця трагедії Володимира у важкому й непритомному стані доставили до стабілізаційного пункту. Там захиснику провели складні операції, врятували кінцівки, але довелося ампутувати чотири пальці на руці.

Наступного дня військового перевезли до Запоріжжя, а згодом - до Вінниці, де лікарі продовжували боротьбу за його життя. Лише на п’ятий день Володимир отямився.

А далі знову продовжились операції, лікування та реабілітації, котрі тривають й до сьогоднішнього часу.

Попри біль втрати побратима і складну реабілітацію, військовий не шкодує, що став до лав армії.

« Моя совість чиста. Бо зі всіма захищав Україну », - каже військовий.

З особливим теплом він згадує простих людей, які на Сході, під час ротацій, підтримували воїнів: «На все життя запам’ятаю дядька Миколу. Він завжди допомагав нам – чим мав, тим і ділився, навіть свої інструменти давав. Хороша людина! Надіюся, що у нього і його рідних буде все добре».

Наразі через поранення у Володимира попереду – відновлення і надія повернутися до повноцінного життя. А поки що – заслужені нагороди, пошана від побратимів і вдячність від усіх, кого він захищав.

Водій з Дубенщини пішов на фронт заради дітей та онуків

Днями, напередодні Дня захисників і захисниць України, тимчасово виконуючий обов’язки командира 23 інженерно-позиційного полку, підполковник Віталій Никитюк вручив Володимиру почесні нагороди.

За мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові та військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання службового обов’язку та високий професіоналізм у умовах збройної агресії російської федерації проти України, солдат Володимир відзначений Президентською відзнакою - «За оборону України», медаллю «За поранення» Міністерства оборони України та коїном 23 інженерно-позиційного полку.