Микола Несенюк: Нєулавімиє мстітєлі

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Микола Несенюк: Нєулавімиє мстітєлі

03 жовтня 2025 р. 10:23

03 жовтня 2025 р. 10:23

Прізвище Кеосаян, яке цими днями чомусь лізло з усіх щілин, викликало у мене лише один спогад – про кінофільм режисера Кеосаяна, що вийшов на екрани коли я перейшов у третій клас. І сьогодні, коли з тих часів минуло майже шістдесят років, можу повторити, як і тоді – кіно було супер! Не гірше за іноземні пригодницькі фільми, а може і краще!

А те, що показане в тому кіно не мало нічого спільного з дійсними подіями зображених часів, то хто на це зважав? Усе тодішнє наше кіно було суцільною брехнею, ну то й що? Хіба ми задумувались малі звідки у героїв-підлітків породисті коні і зброя? Хіба запитували навіщо згадані підлітки застрелили ні за що такого ж самого хлопчика на початку фільму? Та й усе інше в тому кіно не ліпилося докупи – чому українські селяни говорять чужою мовою? Чому вони співчувають «червоним», чого насправді ніде і ніколи не було?

Ми тоді про це не думали. Ми захоплювались погонями і перестрілками, слухали куплети «Буби» та романси «Білокурої Жазіль», сміялися із персонажу, якого грав Крамаров...

Коротше, ми були у полоні брехні режисера Кеосаяна. А що з нас було взяти – малі були і дурні! Тепер ми, сподіваюсь, вже дорослі...