Рівне попрощається із Захисниками Тимуром Шанавою та Юрієм Звінчуком

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Рівне попрощається із Захисниками Тимуром Шанавою та Юрієм Звінчуком

26 листопада 2025 р. 14:48

26 листопада 2025 р. 14:48

Прощання з Тимуром Шанавою та Юрієм Звінчуком відбудеться у четвер, 27 листопада, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Тимура Шанаву поховають на кладовищі «Тинне» в обласному центрі, Юрія Звінчука – на кладовищі у селищі Оржів Рівненського району.

Тимур Шанава народився 29 квітня 1999 року у Рівному. Навчався у місцевій 27-й школі, згодом вступив до Квасилівського професійного ліцею. Працював здебільшого за кордоном. Під час повномасштабного вторгнення Тимур повернувся в Україну. До лав Збройних Сил його мобілізували у березні 2025 року.

Чоловік завзято підійшов до служби. Пройшов навчання у Львові – перевівся з патрульної роти Нацгвардії у бойову. Тимур захоплювався своїм перебуванням там.

«Він був дуже цілеспрямованим, завжди вперто йшов до свої мети. При цьому всередині залишався чуйною та доброю людиною», – розповіла сестра Захисника.

На жаль, 26-річний солдат Тимур Шанава загинув 12 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. З найрідніших у чоловіка залишилися батьки, сестра та племінниця.

Юрій Звінчук народився 15 червня 1975 року у селищі Оржів Рівненського району. Навчався у тамтешній школі, згодом вступив до Клеванського професійно-технічного училища.

Чоловік мав досвід строкової служби в армії. Пізніше працював у правоохоронних органах, а після виходу на пенсію був інкасатором у банку. Добровольцем на фронт Юрій не пішов, але казав: “Якщо мене призвуть, тікати не буду”. У грудні 2024 року чоловіку вручили повістку. Про службу він розповідав мало, завжди заспокоював рідних.

«Юрій був доброю людиною – всім допомагав, усіх шкодував. Дуже любив тварин – вдома мав собак і котів. Був трудоголіком, не міг просто сидіти без діла: йому постійно потрібно було щось робити і бути корисним», – розповіла дружина Захисника.

На жаль, 50-річний головний сержант Юрій Звінчук загинув 17 листопада 2025 року у бою з російськими окупантами на півночі Чернігівської області. У чоловіка залишилися мати, дружина і двоє дітей.