10 цитат, які сказали сарненці в наших інтервʼю — і чому їх варто памʼятати

31 грудня 2025 р. 12:09

31 грудня 2025 р. 12:09

Про збереження, відтворення й популяризацію українських традицій, про досягнення у спорті на українській і всесвітній аренах, про культуру, пісні й мистецтво, про вибір захищати країну і непросту службу, про поранення й адаптацію до цивільного життя, про тих, хто зниклий безвісти чи в полоні, і про тих, хто загинув, — таким був 2025-й рік в інтервʼю СарниNews.City. Зібрали десять цитат сарненців, що цьогоріч звучали в наших розмовах, — про підтримку й силу духу, про байдужість, про втрати й біль, мужність і стійкість, про надію, віру і любов — до близьких, країни й життя.

У жовтні на території Палацу культури провели справжнє автентичне весілля — з викупом молодої, злучанням свічок, пов’язанням намітки і поділом короваю. Організатори події, яку назвали «Осінь весільна», підсумували обрядове дійство цитатою про цінність зберігання й передавання традицій. Цьогоріч Сарненщина, як і раніше, «багата» на Гран-прі, перемоги й призові місця у сфері театру, танців, музики, але не лише. Бо за плечима — культурні проєкти, виступи на міжнародному рівні , фестиваль «Троєцькі забави», музейні експозиції , наймасовіше виконання поліського танцю «Печоноє порося» , презентація сарненського строю в Естонії, виступи в Каталонії, Туреччині, Іспанії і подальше збереження етноспадщини. Тож розвиток і збереження української культури були наскрізною темою 2025 року, зокрема і для впізнаваності країни за її межами.

У вересні Любов Сорока із Сарн виступила на XVII Всеукраїнському фестивалі сучасної пісні та популярної музики «Червона рута – 2025» у Львові. У номінації «український автентичний фольклор» солістка здобула лауреатську нагороду І премії. Жінка зазначала: участь у фестивалі стала можливістю відчути себе частиною великої української родини, де розуміють і цінують українську музику. 16 жовтня знана сарненська фольклористка й виконавиця Любов Сорока пішла з життя .

В інтервʼю СарниNews.City про виклики змагань, важливість командної підтримки і постійне прагнення до нових вершин легкоатлетка Таїсія Маліванчук зазначила — результат не приходить, якщо не переступати через себе. Боротьба, гирьовий спорт, футбол, баскетбол, легка атлетика, параспорт — спортсмени і спортсменки Сарн і району щороку систематично виборюють призові місця на змаганнях в Україні й за кордоном, щоразу доводячи важливість самодисципліни, зусиль і цілеспрямованості.

Галина Артюшок , діловодка служби наземних систем озброєння й донька покійного сержанта Миколи Артюшка, долучилася до лав захисників після загибелі батька. Ділиться: не могла залишитися осторонь, тож нині служить у бригаді «Вовки Да Вінчі». Військова наголошує — у такий час слід робити те, що приносить користь, бо не можна бути байдужим і «далеко від війни».

Цьогоріч СарниNews.City провели низку інтервʼю з бійцями 60-го окремого батальйону «Поліські вовки» 104-ї бригади ТрО. Військові зазначали : війна — це складно і фізично, і психологічно, і морально. Утім, за словами гранатометника Андрія Набухотного , попри виснаження боротьба триває і кожен внесок має значення. Долучитися до війська може не кожен, однак систематично йому допомагати — обовʼязок сьогодення.

Реабілітація, адаптація й повернення до цивільного життя після пережитого на війні — складний процес. Сергій Орешко , який до поранення служив у лавах 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, розповів, що в цивільному житті ветерани можуть зіткнутися з байдужістю й нерозумінням, й наголосив на важливості підтримки.

Доброволець, а нині ветеран Сергій Галушко із Сарненщини пройшов Соледар і Харківський контрнаступ. У 30 років звільнився зі служби й започаткував власну справу. Для розвитку бізнесу чоловік отримав державний грант, утім найголовніше — підтримку рідних. Без неї, за словами ветерана, нічого не вдалося б.

Іван Сорока із Сарненщини став свідком воєнних злочинів росії та путінської армії — у лютому 2022 року чоловік зустрів війну, окупацію частини Київщини й пережив складні поранення. Попри трагічні наслідки й досвід на шляху Івана трапилися незнайомці, що «витягували з пекла»: українці, білоруси й поляки. Чоловік ділиться: врятувався й вижив, тож є сенс боротися далі, не зупинятися й жити.

Війна — це втрати. У березні на могилі воїна 60 батальйону «Поліські вовки» Олександра Касацького рідні, друзі й побратими поділилися спогадами про захисника. Тоді минув рік від його загибелі. Утім, за словами Дмитра , пасинка Олександра, памʼяті, на відміну від близьких, війна забрати не може.

У березні біля «Меморіалу солдатської слави» в Сарнах провели перший мітинг-нагадування про військовополонених і зниклих безвісти. Учасники акції зазначили, що нині українців обʼєднує не лише радість, а й горе. Валентина Шапірко , матір полоненого азовця Павла Артеменка, наголосила, що їй хотілося б, аби на військовополонених і зниклих безвісти звертали більше уваги. Відтоді у Сарнах провели 40 акцій — щотижня протягом девʼяти місяців місцеві виходили, аби не дати тиші стати забуттям.

Рівненські