Євроінтеграція: жіноче лідерство як сила змін - досвід Польщі для України на шляху до ЄС

16 липня 2026 р. 23:24

16 липня 2026 р. 23:24

16 липня в межах міжнародної програми TED4Ukraine2026 відбулася 11-та зустріч із серії вебінарів, присвячених темам європейської інтеграції. Цього разу учасниці, зокрема представниця Вараської районної ради та ГО "Агенція регіонального розвитку "Руна", говорили про жіноче лідерство разом із Йоанною Бурнос ( Joanna Burnos ) – експерткою Team Europe Direct , тренеркою з питань лідерства, різноманіття та інклюзивності

У межах TED4Ukraine2026 говорили не лише про кар’єру жінок, а про право мати голос, впливати на рішення і змінювати суспільство. Що може дати Україні польський досвід жіночого лідерства? Чому навіть після понад двадцяти років у Європейському Союзі Польща продовжує долати стереотипи? І які уроки цього шляху варто засвоїти вже сьогодні, поки Україна готується до вступу в ЄС? Саме на ці запитання шукали відповіді більше 30 учасниць 11–го вебінару польсько–української програми TED4Ukraine2026. Найважливіші думки та практичні поради від спікерки та організаторок – у цьому матеріалі. Чому саме досвід Йоанни Бурнос заслуговує на увагу?

Учасниці вебінару Автор: скрін Людмили Босик

Про жіноче лідерство учасницям та учасникам вебінару розповідала жінка, яка не лише досліджує цю тему, а й багато років працює над її розвитком у європейському просторі.

*Йоанна Бурнос: засновниця LEADERIS Institute, директорка Balkan Women's Academy BAZA – академії лідерства для жінок із Боснії і Герцеговини, Хорватії та Сербії, співзасновниця подкасту «Departament Kobiet», викладачка, експертка з питань жіночого лідерства, різноманіття та інклюзивності. Її професійний шлях поєднав академічну освіту, міжнародний досвід та практичну роботу з жінками-лідерками.

Окрему вагу її словам додає діяльність як експертки Team Europe Direct при Представництві Європейської комісії в Польщі. Саме тому під час вебінару вона говорила не лише про мотивацію чи саморозвиток, а й про те, як європейські політики рівності, участі жінок у прийнятті рішень та інклюзивності працюють на практиці.

Втім, попри міжнародний досвід, Йоанна Бурнос неодноразово підкреслювала свою наближенсть до життя громад. Під час зустрічі вона розповіла, що народилася в Західнопоморському воєводстві – сільськогосподарському регіоні Польщі, який у 1990-х роках пережив складну економічну трансформацію після ліквідації державних сільськогосподарських підприємств. Але саме європейські можливості стали для багатьох громад поштовхом до розвитку. І значну роль у цьому відіграли жінки. Цей досвід особливо близький українським громадам, які сьогодні також проходять складний період змін.

Цей її практичний досвід став однією з головних цінностей вебінару для українських учасниць. Йшлося не про абстрактні моделі успіху, а про реальні зміни, які відбувалися в Польщі завдяки освіті, активності громад і насамперед завдяки жінкам, які не боялися брати на себе відповідальність.

«Правдиві лідерки не потребують дозволу бути лідерками»

Однією з тез зустрічі став заклик до жінок не чекати ідеального моменту:

«Знайдіть свою позицію, свою поставу, якщо ви думаєте про політичну кар’єру, про підприємницький розвиток, про роботу в органі самоврядування. Подумайте, як підійти до цієї теми більш стратегічно: як ви бачите своє позиціонування, в чому ваша мета, ким ви хочете стати, що ви будете обіцяти і кому ви це будете обіцяти», – зазначила Йоанна Бурнос.

За її словами, кожна жінка вже формує жіноче лідерство – як через власні рішення так і через діяльність і приклад для інших.

«Рольовою моделлю може бути будь-хто. Ви можете бути рольовою моделлю сама для себе, тому що в кожній з вас є набір характеристик, набір можливостей, які необхідні для лідерства», – сказала вона.

Спікерка закликала не намагатися бути експерткою у всьому:

«Ми чудово знаємо, що більшість політиків, на жаль, є експертами по всьому. Сьогодні вони будуть коментувати економіку, завтра – охорону здоров’я, післязавтра – ще щось. Треба подумати: що я роблю найкраще? Що мене зранку ставить на ноги і дає мені найбільше натхнення?» Саме це, за її словами, і є основою особистого бренду.

«Важливо залишатися чесною, автентичною, не ставати кимось, ким ти не є. Тому що сьогодні це дуже легко перевірити», – підкреслила Йоанна Бурнос.

Польська євроінтеграція: історія жінок, про яку мало говорять

Найбільше практичних прикладів прозвучало під час блоку «питання–відповіді». Саме тоді розмова зі спікеркою вийшла за межі загальних презентаційних тез і перейшла до конкретного досвіду Польщі та тісного і щирого спілкування. Одне із питань слухачок вебінару стосувалося ролі польських жінок у процесі європейської інтеграції.

Йоанна Бурнос звернула увагу: коли згадують шлях Польщі до ЄС, зазвичай говорять про політиків, переговорників і державних діячів. Але за цими процесами стояла величезна робота тисяч жінок.

«Якщо ми подивимося на історію, на переговорників, які завжди були на першому плані, це були переважно чоловіки-політики. Але в нас було дуже багато жінок, які працювали над цим щодня» , – сказала вона. Особливо вона наголосила на ролі жінок у польських громадах: «Європейська інтеграція, якщо ми подивимося на історію польського села, дуже пов'язана з історією жінок. На жаль, про це мало говорять. А мені це дуже болить. Успіх польського села відбувся також завдяки жінкам. Це вони писали заявки. Це вони боролися за гранти і європейські фонди».

Цікавим був приклад трансформації сприйняття і руйнування стереотипів, наведений пані Йоанною: «Одна журналістка після вступу Польщі до ЄС поїхала робити репортаж у село. Вона побачила у місцевої жінки денний крем і нічний крем. І сказала: коли я побачила, що у жінки із села є два креми на різні пори дня, я зрозуміла – ми точно вже в Європі».

Європа не є ідеальною: гендерна рівність залишається актуальною

Під час дискусії я звернула увагу спікерки на питання, яке досі (як виявляється) залишається складним навіть у країнах Європейського Союзу: *маскулінність, стереотипи, мізогінія, домашнє насильство.

Я запитала: «маскулінність, мізогінія і сексуальне та сімейне насильство над жінками – чи змінилась ситуація на краще у Польщі зі вступом в ЄС? Яким чином, якщо так. Це важливий для нас досвід».

«На жаль, ще дуже багато залишається зробити», – зазначила Йоанна Бурнос. Бо після десятиліть європейського розвитку ці проблеми не зникли повністю. За словами спікерки, домашнє насильство існує навіть у благополучних і заможних польських сім’ях і нині статистика велика. Але важливим, за її словами, є те, що суспільство врешті поступово змінюється.

Важливі питання для спікерки від учасниці Автор: скрін - Людмили Босик

Важливо. Польська спікерка наголосила, що збільшення кількості звернень щодо домашнього насильства не завжди означає зростання самого насильства. Це також може свідчити про більшу довіру до правоохоронної системи, доступність механізмів захисту та готовність жінок повідомляти про порушення своїх прав. Це важливий показник розвитку правової культури суспільства.

Українське жіноче лідерство – війна змінила його обличчя

Емоційною рефлексією у фіналі зустрічі стала репліка однієї з організаторок вебінару Оксани Давиденко . Вона зауважила, що сьогодні українське жіноче лідерство вже неможливо оцінювати за довоєнними критеріями:

«На перший погляд, тема жіночого лідерства здається такою, про яку вже багато сказано. Але війна абсолютно змінила його обличчя. Ті жінки, які ніколи не думали, що вони лідерки, виявилося, що своєю щоденною працею, своїми ночами недоспаними, своїми руками, попеченими під час приготування їжі нашим хлопцям, своїми прапорами, які вони шили, вони були лідерками, вони надихали інших», – сказала Оксана Давиденко. І також звернула увагу, що українські жінки пройшли через випробування, які змінили їх самих.

«Наш поріг болю став настільки високим, що ми вже на багато речей дивимося інакше, ніж до війни. Ми не думали, що можемо стільки витримати», – зауважила пані Оксана, навівши приклади жінок-депутаток, які через нюанси законодавста і сімейні обставини складали мандати, а також тих, хто добровільно пішов захищати Україну.

Пітримуючи рефлексію Оксани Давиденко, Йоанна Бурнос сказала, що саме український досвід сьогодні формує нові стандарти лідерства у світі:

«Якщо говорити про ті компетенції, які виносить Україна, то передусім це стійкість, витривалість і agile management – гнучкість в управлінні. Це насправді прецедент у світовому масштабі. Я, коли слухаю своїх українських колег, які розповідають, як живуть і функціонують міста, які, незважаючи на обстріли, зранку відкривають кав'ярні, бізнеси, це справляє неабияке враження», – сказала експертка. На її переконання, саме ця здатність адаптуватися до надзвичайно складних умов стане одним із найцінніших українських внесків у європейський досвід.

«Я думаю, вам є що показати світу, тому що немає кращих тренерів зі стійкості, витривалості й гнучкого управління, ніж українці й українки. У вас є програма, з якою ви можете навчати весь світ. Потенціал тут у вас величезний», – наголосила Йоанна Бурнос.

Не чекати дозволу. Будувати лідерство разом

Йоанна Бурнос неодноразово поверталася до думки, що найбільшим бар'єром для жінок часто стають не закони чи обставини, а власні сумніви та страх осуду.

За словами експертки, навіть у Польщі, яка вже понад двадцять років є членом Європейського Союзу, жінки нерідко вагаються, перш ніж зробити крок уперед.

«Жінки дуже часто оглядаються на те, що скажуть сусіди, що скажуть знайомі. Жінки бояться показати свої ідеї, виступити з ними, не говорячи вже про те, щоб посісти якусь лідерську, керівну посаду. Тому що все ще дуже часто можна почути: «Та вона невідомо чого хоче».

Скрін екрану під час вебінару - презентація спікерки Автор: скрін - Людмили Босик

Особливо відверто прозвучала історія, яку Йоанна Бурнос розповіла про польську підприємицю: «Вона сказала мені: я хочу, щоб до мене хтось приїхав, якась тренерка, спеціалістка і просто сказала: ти можеш це зробити, тобі не треба просити дозволу в чоловіка, голови сільради чи в священника».

На думку спікерки, саме така підтримка часто стає тим поштовхом, який допомагає жінці повірити у власні сили. І ця підтримка починається з простих речей – уміння бачити потенціал інших людей і говорити їм про це.

«Ми не повинні недооцінювати значення позитивної підтримки і позитивного фідбеку. Подивіться, наскільки швидко розвиваються діти, яких хвалять, навіть якщо вони кривенько пишуть. І порівняйте їх із дітьми, яких постійно критикують. Краще перехвалити, ніж недохвалити».

Саме тому вона закликала учасниць не лише працювати над власним розвитком, а й підтримувати інших жінок: «Я хочу вас заохотити до того, щоб бачити і підкреслювати позитивні сторони інших людей. Звертайте увагу на потенціал інших людей».

Не менш важливо, за її словами, відмовитися від конкуренції та домінування чоловіків, які роками нав'язувалися жінкам суспільством.

«Якщо ми перестанемо радіти тому, що ми єдина жінка серед чоловіків, а почнемо співпрацювати з іншими жінками, це принесе набагато більше задоволення. Ми маємо показати, що цього «торта» – престижу, можливостей, впливу вистачить для всіх. Синергія відбувається тоді, коли взаємопідтримка є реальною».

Її слова про лідерство зачепили слухачок: « Правдиві лідери не потребують дозволу, щоб бути лідерами – вони просто йдуть попереду ». Адже польський досвід жіночого лідерства, про який говорила Йоанна Бурнос, демонструє: шлях до рівності не буває швидким і рівним. Він починається з особистої сміливості, взаємної підтримки та готовності жінок не чекати, поки хтось визнає їхнє право бути почутими, а самим крок за кроком змінювати свої громади, свою країну і майбутню європейську Україну.

Від авторки

За одинадцять вебінарів TED4Ukraine2026 я зрозуміла: найцінніше на таких зустрічах –роздуми і висновки, що залишаються як післясмак. Тепер перед кожним вебінаром я обов'язково шукаю більше інфорації про спікера чи спікерку, готую запитання, а поруч із ноутбуком завжди лежать нотатник і ручка. Саме туди занотовую фрази, до яких повернуся через день, місяць чи через кілька років - таким для мене став і зустріч за участю Йоанни Бурнос. Це була розмова, яку можна розібрати на цитати – і для мотиваційних дописів у соціальних мережах, і для процесу самозарадності.

Моїм особистим висновком після цієї зустрічі стало підтвердження принципу, яким я керуюся в житті: якщо підійшла до дверей, а вони не відчиняються, – не варто безкінечно чекати, поки хтось їх відкриє. Якщо це потрібні двері – відчини їх сама. Бо саме про це сьогодні говорила і Йоанна Бурнос. І так починаються зміни – для себе, громади і, зрештою, для країни.

* Йоанна Бурнос є випускницею Академії Леона Козьмінського, Європейської академії дипломатії та Європейської жіночої академії в Брюсселі, а також стипендіаткою Solvay Brussels School of Economics and Management при Université Libre de Bruxelles. Професійний досвід здобувала у міжнародній фінансовій корпорації та консалтинговій компанії. Сьогодні вона є членкинею Товариства польських економістів, міжнародної організації Women in International Security, входить до Програмної ради Європейського економічного конгресу в Катовіце, виступає модераторкою та спікеркою міжнародних конференцій, є авторкою численних публікацій про жіноче лідерство, міжнародні відносини та особистий розвиток.

Рівненські