Життя на контрастах: як енергійна Оксана Фурманець бореться з раком і чому їй потрібна наша допомога

25 липня 2026 р. 14:20

25 липня 2026 р. 14:20

Вона завжди асоціюється з посмішкою, енергією та рухом. Оксана Фурманець — молода, яскрава та позитивна дівчина з Сарн, яка ніколи не здавалася слабкою чи вразливою. Проте життя іноді б'є без попередження. Сьогодні Оксана проходить через найскладніше випробування — боротьбу з карциномою (раком молочної залози).

Це не історія про відчай. Це історія про неймовірну силу волі, сльози, які ніхто не бачить, і щоденний вибір жити, незважаючи на біль. І зараз у цій боротьбі Оксані як ніколи потрібна підтримка небайдужих.

Від «гульки» до діагнозу: як усе почалося

Перші тривожні дзвіночки з'явилися ще взимку. У лютому Оксана помітила невелике ущільнення в грудях, але списала це на запалений лімфовузол. Гулька не боліла, не викликала дискомфорту, і в повсякденній метушні про неї просто забулося.

Але пухлина не чекала. Буквально за березень-квітень вона виросла на очах, перетворившись на «твердий камінь», який почав заважати спати.

Рішення прийшло під час відпочинку з подругами. Одна з них, гінекологиня, наполягла на негайному УЗД. Наступного дня в кабінеті лікаря світ Оксани перевернувся. Замість звичних слів вона побачила, як різко змінилося обличчя лікаря. Далі — направлення в Рівне, біопсія, тиждень очікування і діагноз, який звучить як вирок: карцинома.

«Я плакала в лісі на одинці з собою»: психологія боротьби

Почути слово «рак» — це завжди травма. Спочатку Оксана сподівалася на швидке рішення: просто зробити операцію і забути. Проте лікарі були категоричні: пухлина вже пустила метастази в лімфовузли. Операцію робити не можна, адже ракові клітини підуть далі. Протокол жорсткий: спочатку хіміотерапія для зменшення пухлини, і лише потім — хірургічне втручання та променева терапія.

— Як я дізналася, що мені будуть робити хімію... Я сіла в машину, поїхала в ліс. Я так сильно плакала... Дивувалася, де в мене стільки сліз взялося. Я заснула в машині, прокинулась уночі в темноті і не розуміла, де я, — згадує Оксана.

Найбільшим страхом, як і для багатьох жінок, стала не сама процедура, а втрата волосся. Психологічно це б'є сильніше за фізичний біль. Але завдяки колосальній підтримці чоловіка Роми, який постійно жартував і відволікав її навіть у чергах онкоцентру, та друзям, Оксана взяла себе в руки.

Реальність лікування: чому це дорого

Зараз Оксана проходить лікування в Рівненському онкологічному центрі. Попереду 6 курсів хімієтерапії (кожен 21 день) та рік таргетної терапії.

Перша 7-годинна крапельниця вже позаду, і вона показала, наскільки жорстоким є процес лікування. Організм зазнає страшного удару: токсини вражають печінку, нирки, яєчники. У дівчини сильно пече горло (моментами важко навіть говорити й дихати), болять кістки, постійна слабкість і нудота.

Існує міф, що лікування онкології повністю безкоштовне. На практиці ж родина стикається з величезними прихованими витратами, які витягують усі ресурси:

Випускний та 25 кілограмів огірків: життя триває

Попри те, що активне лікування розпочалося, Оксана залишалася собою. Вона до останнього приховувала діагноз від доньки, аби та змогла спокійно відсвяткувати випускний та скласти НМТ. Розповіла лише за декілька днів до першої «хімії».

А ще Оксана не здається у побуті. Між крапельницями, болем та слабкістю, вона турбується про свої 50 кущів помідорів і робить закрутки на зиму:

— Врубаю собі музику на всю хату і закриваю. От захотілося 25 кілограмів огірків зробити солодких, щоб сім'я взимку їла.

Коли Оксана вже знала про свій діагноз і перебувала у глибокому внутрішньому розпачі, їй зателефонувала подруга-фотограф. Вона ще нічого не підозрювала про хворобу і просто запропонувала: « Давай поїдемо знайдемо якісь квіти, я хочу тебе красиво пофоткати ». Замість того, щоб залишитися вдома наодинці з переживаннями, Оксана вирішила діяти. Вони шукали ідеальний захід сонця, потрапили під дощ і неймовірно багато сміялися. Подруга навіть не здогадувалася, який біль тоді ховався за цією усмішкою.

BGImage

У ковбойському капелюсі від чоловіка та позичених чоботях Оксана бігала по очеретах, просто радіючи моменту і зібравши всю волю в кулак.

Ця дівчина, яка після виснажливої хімії їде в супермаркет по каву і черешні, яка знаходить сили щиро сміятися під дощем, коли на душі найчорніше, — беззаперечно заслуговує на перемогу. Оксана сильна, і вона обов'язково вилікується. Але зараз цей шлях надто дорогий, щоб долати його самотужки. Будь-яка сума — це ваш внесок у її одужання, у можливість купити рятівну таблетку чи життєво необхідний препарат.

Допоможемо Оксані знову дихати на повні груди.

Рівненські