Євроінтеграція: «Рівність починається із закону» - польський досвід для України

10 серпня 2026 р. 10:55

10 серпня 2026 р. 10:55

Чи достатньо ухвалити закон, щоб жінки й чоловіки стали рівними? Польський досвід показує: ні. Рівність починається із законодавства, але працює лише тоді, коли її підтримують державні інституції, судова практика, роботодавці й навіть... мова. Саме тому в Європейському Союзі говорять не лише про права, а й про інструменти, які допомагають ці права реалізувати.

Я, як представниця громадської організації «Агенція регіонального розвитку «Руна» та депутатка Вараської районної ради взяла участь вже у 14-му вебінарі серії Team Europe Direct , присвяченому питанням гендерної рівності в Європейському Союзі. Вебінар, що відбувся 6 серпня, об'єднав більше 30 представниць і представників України та Польщі навколо обговорення сучасних європейських підходів до забезпечення гендерної рівності.

Учаасниці 14-го вебінару Автор: скрін екрану вебінару Людмили Босик

Спікеркою заходу стала польська правозахисниця, експертка у сфері права Європейського Союзу та антидискримінаційного законодавства, докторка габілітована Олександра Щерба . Під час зустрічі вона розповіла про механізми захисту прав жінок у Польщі, міжнародні правові інструменти, нові директиви ЄС, роль Омбудсмена, а також відповіла на запитання українських учасників щодо практичного застосування принципів рівності.

Польська експертка з європейського права - досвід в питаннях права ЄС

Докторка габілітована Олександра Щерба працює в Офісі Уповноваженого з прав людини Польщі у Групі з питань рівності, очолює кафедру європейського права та інтеграції Академії Якуба з Парадижа в Гожуві-Велькопольському, є експерткою Форуму EIGE, Групи соціальних радників Голови Комісії у справах ЄС та членкинею мережі Team Europe Direct.

Науковиця багато років займається питаннями права Європейського Союзу, гендерної рівності, протидії дискримінації та захисту прав людини. Вона також має значний практичний досвід реалізації міжнародних проєктів у сфері прав жінок.

Захист прав жінок починається із законодавства

Однією з головних тез вебінару стало те, що сучасна система захисту прав жінок у Європі базується не лише на національному законодавстві, а й на міжнародних договорах.

Польща, як і інші держави-члени ЄС, керується положеннями Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), Стамбульської конвенції Ради Європи, Хартії основних прав Європейського Союзу та численними директивами ЄС.

За словами Олександри Щерби, саме міжнародне право нерідко допомагає нагадати державам про їхні обов'язки у сфері забезпечення рівності:

«Це міжнародні рішення, які можуть стати у пригоді в ситуації, коли на національному рівні органи влади ніби забувають про обов'язкові для них вимоги. Тобто не приймають закони, які відповідають міжнародним стандартам захисту прав жінок і чоловіків, або застосовують уже ухвалене законодавство таким чином, що це не дає можливості досягнути поставленої мети».

Права жінок - скрін презентації Олександри Щерби Автор: скрін екрану вебінару Людмили Босик

Окрему увагу спікерка приділила Конвенції CEDAW, назвавши її одним із перших міжнародних документів, який безпосередньо стосується захисту прав жінок:

«Саме з негативних стереотипів випливає більшість проблем із рівністю чоловіків і жінок у сучасному світі».

Омбудсмен як перша інституція захисту

Важливу роль у польській системі відіграє Уповноважений з прав людини (Rzecznik Praw Obywatelskich).Саме цей орган законом уповноважений контролювати дотримання принципу рівного ставлення та реагувати на випадки дискримінації. За словами Олександри Щерби, звернення до Омбудсмена є безкоштовним і може бути подане різними способами: поштою, електронною формою або особисто в офісі чи його регіональних представництвах:

«Уповноважений з прав людини – це той орган першого контакту, якщо ми говоримо про захист прав людей».

Конвенції захисту прав жінок Автор: скрін екрану вебінару Людмили Босик

Після відкриття провадження представники Офісу аналізують матеріали справи, звертаються до відповідних органів влади чи установ, а також можуть проводити власні перевірки.

«Якщо провадження відкривається, то представники офісу ознайомлюються зі справою, зв'язуються із суб'єктом, діяльність якого стала предметом скарги. Дуже багато можна зробити для того, щоб дійсно встановити, чи мало місце порушення прав людини», – зазначила пані Олександра

Соціологічні дослідження свідчать, що саме Омбудсмен залишається для поляків першою інституцією, до якої вони готові звернутися у випадку порушення права на рівне ставлення.

У презентації спікерка навела дані звіту «Захист від дискримінації в Польщі: правовий стан і суспільна свідомість» . За результатами опитування 2020 року: 67,5% респондентів назвали Речника прав громадян серед інституцій, до яких вони звернулися б у разі дискримінації. Для порівняння, 40% назвали Уповноваженого уряду з питань рівного ставлення, 33,4% - Державну інспекцію праці, а 19,6% - суди. Респонденти могли обирати кілька варіантів відповіді, тому показники не сумуються до 100%.

Опитування щодо прав жінок і дискримінації Автор: Скрін екрану Людмили Босик

Ці дані, наведені у презентації Олександри Щерби, показують важливу роль Омбудсмена як доступної інституції першого контакту для людини, яка вважає, що її право на рівне ставлення було порушене. Саме поєднання правової компетентності, доступності звернення та можливості реагувати на дії державних органів робить такий механізм практичним інструментом захисту прав людини.

Гендерна рівність у ЄС: від декларацій до практики

Окремий блок вебінару був присвячений новим директивам Європейського Союзу, які мають на меті не лише закріпити принцип рівності у законодавстві, а й забезпечити його практичне втілення.

Однією з найважливіших стала Work-Life Balance Directive, покликана забезпечити кращий баланс між професійним і сімейним життям. Одним із ключових інструментів директиви є окрема частина батьківської відпустки, призначена саме для чоловіків. Вона не може бути передана матері, а якщо чоловік не скористається цим правом, відпустка просто втрачається. За словами Олександри Щерби, такий підхід має дві важливі цілі:

«Мета цієї директиви – більше залучити чоловіків до догляду за дітьми. Це має дозволити жінкам активніше вести своє професійне життя».

Іншим важливим документом стала Pay Transparency Directive, яка передбачає прозорість формування заробітної плати. Попри розвиток законодавства, європейська практика демонструє, що навіть за однакової роботи жінки нерідко отримують нижчу оплату праці, ніж чоловіки. Саме тому нові правила вимагають від роботодавців запровадження відкритих і зрозумілих критеріїв визначення заробітної плати та поступового усунення гендерного розриву в оплаті праці. Коментуючи нові вимоги, експертка наголосила:

«Там, де працедавець не застосовує прозорі критерії, які ґрунтуються на об'єктивних вимогах, там з'являється дискримінація на рівні зарплат».

Ще однією важливою новелою стала директива Women on Boards, яка спрямована на забезпечення більш збалансованого представництва жінок і чоловіків у керівних органах великих компаній. На думку спікерки, йдеться не про надання переваг жінкам, а про створення умов, за яких рішення ухвалюються більш різноманітними командами:

«Усі процеси прийняття рішень мають здійснюватися різноманітними групами. Різні меншини повинні мати можливість брати участь у творенні законодавства й ухваленні рішень, щоб законодавство було якомога менш дискримінаційним».

Домашнє насильство – відповідальність держави

Олександра Щерба наголосила, що боротьба з домашнім насильством є одним із пріоритетних напрямів роботи Омбудсмена. Польський Омбудсмен неодноразово наголошував: завдання держави полягає не лише у покаранні кривдника, а й у забезпеченні реальної допомоги постраждалим та створенні механізмів запобігання повторним випадкам насильства.

Права жінок в ЄС. Автор: скрін екрану вебінару Людмили Босик

Вона звернула увагу на значення Стамбульської конвенції, яка визначає обов'язок держав захищати жертв гендерно зумовленого насильства та формувати відповідну державну політику: «Жертва домашнього насильства повинна отримати допомогу і підтримку, а винна сторона має понести відповідальність. Але йдеться не лише про покарання, а й про запобігання».

Гендерні стереотипи залишаються головною проблемою

Попри значний розвиток законодавства, дискримінація часто виникає саме через стереотипи. «Якщо має місце якась нерівність, то переважно це стосується жінок». Саме вони впливають на вибір професії, рівень оплати праці, участь жінок у політиці та керівництві компаніями.

«Меншість визначається не кількістю жінок, а їхнім обмеженим доступом до органів влади і до процесів ухвалення рішень», – акцентувала спікерка

Показовим прикладом стали результати досліджень Офісу Омбудсмена щодо політичної активності жінок. Вони засвідчили, що запровадження гендерних квот дозволило збільшити представництво жінок у виборних органах влади. Водночас найбільше жінок займають посади, які не передбачають високої оплати праці, тоді як серед високооплачуваних керівних посад їхня частка досі залишається нижчою.

Чи потрібні фемінітиви?

Під час дискусії модераторка Оксана Дариденко звернула увагу, що «мова формує свідомість і реальність», після чого прозвучало моє запитання щодо використання фемінітивів у Польщі. Воно стосувалось наступного – в Україні останніми роками активно впроваджується практика використання жіночих назв професій, а відповідні норми вже закріплюються у законодавстві та офіційному мовленні.

Польський досвід виявився дещо іншим. За словами Олександри Щерби, польське законодавство й досі переважно використовує чоловічі форми назв професій. Існують рекомендації Омбудсмена та Ради польської мови щодо ширшого використання жіночих форм, однак законодавчого обов'язку немає.

«У нас немає ні обов'язку використання фемінітивів, ні спеціального законодавчого врегулювання. Мені здається, що в цьому питанні ви більш прогресивні, ніж ми», – відповіла Олександра Щерба

Натомість останні зміни до Трудового кодексу передбачають використання в оголошеннях про вакансії гендерно нейтральних назв професій. На практиці роботодавці ще лише навчаються застосовувати ці правила.

Пенсійний вік і гендерна рівність: не лише про права жінок

Олександра Щерба навела приклад, який демонструє, що гендерна рівність не зводиться лише до захисту прав жінок. За польським законодавством жінки мають право виходити на пенсію у 60 років, тоді як чоловіки – у 65. Водночас статистика свідчить, що тривалість життя чоловіків є меншою, а частина з них взагалі не доживає до пенсійного віку.

«Попри те, що чоловіки виходять на пенсію на п'ять років пізніше, статистично їхня тривалість життя є коротшою. Частина чоловіків навіть не доживає до пенсійного віку. Це приклад, коли законодавство не до кінця захищає права чоловіків» , – зазначила експертка.

Водночас вона наголосила, що всі європейські індикатори гендерної рівності показують: якщо суспільство стикається з нерівністю, то найчастіше вона стосується саме жінок. Причиною цього залишаються стійкі гендерні стереотипи, які впливають на доступ до влади, професійної реалізації, оплати праці та кар'єрного зростання.

«Не можна забувати, що всі показники гендерної рівності, які застосовуються в Європейському Союзі та на міжнародному рівні, показують: якщо має місце нерівність, то переважно вона стосується жінок» , – підкреслила Олександра Щерба.

За її словами, саме тому сучасна європейська політика прагне забезпечити різноманітне представництво під час ухвалення рішень, щоб законодавство враховувало інтереси всіх суспільних груп і було максимально недискримінаційним.

Чому цей досвід важливий для України

Війна вже сьогодні змінює соціальні ролі українських жінок так само, як свого часу Друга світова війна змінила роль жінок у країнах Європи. Саме тому європейський досвід може стати для України не лише прикладом, а й дороговказом у формуванні сучасної політики рівних можливостей.

«Збройний конфлікт завжди має свої демографічні наслідки. Таким наслідком є зміна соціальних ролей».

Під час вебінару українські учасники неодноразово наголошували, що такі зустрічі допомагають краще розуміти механізми, які вже працюють у країнах Європейського Союзу, а також визначати напрями вдосконалення українського законодавства.

«Європейські практики вже досліджені й перевірені. Саме тому вони можуть бути дуже корисними для України»

Попри різні підходи до окремих питань, Польща й Україна дедалі більше рухаються спільним шляхом – шляхом утвердження рівності, поваги до прав людини та наближення української правової системи до європейських стандартів.

Авторський висновок

Працюючи над матеріалами всіх чотирнадцяти вебінарів Team Europe Direct, я помітила цікаву закономірність. Незалежно від теми: місцеве самоврядування, судова система, економіка, медіа, права людини чи соціальна політика – гендерне питання звучало практично на кожній зустрічі. Не завжди як головна тема, але як наскрізний принцип, без якого неможливо говорити про сучасну європейську демократію.

Гендерна рівність у Європейському Союзі – це не окрема політика, а один із критеріїв якості державного управління. Вона проявляється у доступі до професій, оплаті праці, пенсійному забезпеченні, участі у політиці, захисті від насильства, навіть у мові.

Особливо сюрреалістично виглядає нерівність в оплаті праці, яка не закінчується зарплатою. Вона автоматично переходить у менші пенсії, нижчу економічну незалежність і гіршу якість життя жінок у старшому віці. Якщо це відбувається лише тому, що людина є жінкою, то це вже не питання особистого вибору, а питання справедливості державної політики.

Для України, яка впевнено рухається до членства в Європейському Союзі, важливо не просто переймати європейські закони. Важливо зрозуміти логіку, яка за ними стоїть. Саме це і стало для мене головним результатом усього циклу вебінарів.

Рівненські