Як колумбійці «Лос Янковерс» співали «Сарненський вальс» і вчать солов’їну: інтерв'ю з Янко

16 вересня 2026 р. 18:47

16 вересня 2026 р. 18:47

Коли гурт «Лос Янковерс» виходить на сцену, кордони між континентами стираються самі собою. Артисти з далекої Колумбії стали відомими далеко за межами своєї батьківщини завдяки коротким відео в мережі: там вони співають українські пісні, спілкуючись з іноземцями та росіянами в онлайн-рулетках, і збирають мільйони переглядів. Попри далеку відстань, українська культура для лідера гурту Янка — рідна з дитинства, адже його мама українка. А от решта команди, колумбійці та венесуелка, вчать мову з нуля.

Під час туру музиканти дісталися й Сарн. День концерту виявився неспокійним: після недавніх вибухів і тривог виступ міг не відбутися. Проте зала Палацу культури була наповненою. Публіка слухала народні пісні у свіжому звучанні, вірш Івана Франка «Моя любов», колумбійські ритми та підспівувала солісту, коли той спустився просто в зал. Особливим моментом стало виконання рядків «Сарненського вальсу» та сольний виступ венесуелки Ісамари з піснею «Сподобалась мені».

Одразу після виступу за лаштунками СарниNews.City поспілкувалися з Янко Пеньяфортом про перші враження від міста, стійкість місцевих жителів і те, як іноземці відкривають для себе наш край.

Перед концертом прогулятися Сарнами колективу не вдалося через щільний графік, проте місто встигло запам'ятатися артистові ще з дороги:

— Ми зупинилися в Костополі. Люди там підходили фотографуватися і, дізнавшись, що ми їдемо виступати в Сарни, радили обов’язково пройтися алеєю. А коли заїжджали в Сарни, я одразу звернув увагу на церкву з зеленими куполами з лівого боку — сфотографував її, це дуже гарно. І тут, біля Палацу культури: навпроти хатинки, садочки. Одразу зчитується менталітет «садка вишневого коло хати» — усе зібрано, акуратно та на своїх місцях.

Янко зізнається: порівнюючи з попередніми виступами в Карпатах, на Поліссі відчув та побачив зовсім інший краєвид, але ту саму внутрішню міць:

— Я відчуваю тут серце української стійкості, як у пісні «А льон цвіте». Ми виступали в складних умовах: була постійна небезпека, загроза шахедів, і ми були в напрузі, що подію доведеться скасувати. Але люди все одно прийшли, усміхалися, співали. Сини Полісся зараз так само на дорогах війни захищають країну і обов’язково повернуться.

Формально артист живе в Колумбії, але з 2022 року більшість часу проводить у поїздках та в Україні. Його музичний шлях почався саме тут:

— Мені було шість років, я приїхав улітку до бабусі, і мама найняла для мене викладачку з фортепіано. Я часто приїжджав сюди з інструментами, грав на вулицях, для близьких і завжди відчував, що мене тут цінують як артиста. Великі концерти масштабу нинішнього туру ми почали робити у 2024 році — зараз якраз на екваторі: 15 міст уже відвідали, ще 15 попереду.

На концерті Янко заспівав разом із ініціативною сарненкою. Автор: СарниNews.City

Українську мову Янко опановував переважно самостійно — розбирав значення пісень та користувався інтернетом, а мама підказувала та виправляла помилки. Зараз він передає ці знання колегам по сцені.

Автор: YouTube-канал гурту.

Склад Лос Янковерс формувався поступово. Ще у 2018 році проєкт стартував разом із Ніколасом Кастаньо — колумбійцем, математиком за фахом та мультиінструменталістом. Згодом у симфонічному оркестрі Янко познайомився з венесуельською віолончелісткою Ісамар Фернандес , а пізніше до складу приєднався ще один колумбієць — Хуан Давід .

Попри складність української граматики для іспаномовних, усі вони роблять помітні успіхи й навіть обзавелися улюбленими словами:

— Хуан дуже любить слова «обов’язково» і «вагітна». У Ніколаса їх декілька, а от Ісамара обожнює слово «воля». Вона навіть зробила татуювання з нашим тризубом, де лінії утворюють саме цей напис. Сам я люблю довгі, мелодійні конструкції та слова «заздалегідь», «на кшталт».

На прохання навчити нас якоїсь колоритної фрази вже колумбійською, Янко, порадившись із Хуаном, усміхається й цитує приказку: «Oveja que bala, pierde bocado» — «Вівця, яка багато бекає, втрачає свою їжу».

Своєю головною метою приїзду в Україну під час війни музиканти називають не лише збори для ЗСУ, а й боротьбу за культуру:

— Ми хочемо донести, що Україна — самобутня, повноцінна нація, яка має право на існування, на власну мову та захист своєї демократії, всупереч комплексу меншовартості, який століттями сіяла імперія. Нам хочеться, щоб люди бачили цю велич.

Говорячи про характер місцевих, Янко спростовує міф про те, що українці нібито суворі та закриті:

— Існує стереотип, що латиноамериканці супервідкриті, але тут людське тепло набагато глибше й щиріше. Без штучних фільтрів чи протокольної ввічливості — усе по ділу і від серця. А ще я помітив рису: люди тут неймовірно вперті. Але саме тому вони здатні так стояти за свої інтереси. Змусити українця щось зробити проти його волі — просто неможливо. І це прекрасно.

Наостанок на музикантів чекав невеликий сюрприз від команди СарниNews.City. Учасники гурту отримали футболки з мерчу, створеного до 140-річчя Сарн, із рядком із «Сарненського вальсу» — «Над случанськими берегами…». Побачивши футболку з фразою, яку щойно сам наспівував зі сцени, артист не стримав емоцій та щирого «Вау!».

За лаштунками. Учасники гурту із подарунками на згадку про Сарни. Автор: СарниNews.City

Повну відеоверсію розмови та реакцію Янка на подарунок розмістимо на нашій сторінці в Instagram.

Рівненські