Жителі Сарненщини долучилися до Радіодиктанту національної єдності: як це було

27 жовтня 2026 р. 17:48

27 жовтня 2026 р. 17:48

27 жовтня жителі Сарненщини писали Радіодиктант національної єдності. До щорічної акції долучилися як ті, хто вже має такий досвід, так і учасники, які спробували написати диктант уперше. Для них це нагода перевірити знання української мови, підтримати національну культуру та відчути єдність з українцями в різних куточках країни.

У чому суть

Цьогоріч Радіодиктант національної єдності розпочався об 11:00. Текст під назвою «Лист, який не закінчується» написав український письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь. Уперше диктант читали в дуеті — учитель української мови та літератури Артур Пройдаков і співачка, волонтерка Даша Астаф’єва.

Іванка Вознюк , співвласниця книгарні «Епос», розповіла СарниNews.City, що цього року вперше долучилася до написання диктанту за власним бажанням. У шкільні роки вона писала диктанти з ініціативи вчительки української мови, а тепер вирішила перевірити свої знання та дізнатися, чи багато чого забула.

За словами дівчини, текст виявився доволі складним. Найбільше труднощів виникало з розділовими знаками — зокрема, де поставити двокрапку, тире, знак оклику чи лапки. Водночас він був зворушливим і щемливим.

— Радіодиктант національної єдності — це не лише про українську мову, грамотність чи розділові знаки. Це передусім про людей, спільні емоції та відчуття того, що ми разом. І саме це сьогодні має особливу цінність, — зазначила Іванка Вознюк. — Якщо говорити про загальні враження, то вони максимально позитивні. Адже ти відчуваєш себе частинкою великої традиції, до якої одночасно долучаються тисячі українців. Хтось пише диктант разом із рідними, хтось — із колегами по роботі. І це трохи нагадує мініконкурс: після завершення ви збираєтеся, перечитуєте написане, обговорюєте, хто де припустився помилки, і разом шукаєте правильні відповіді.

До написання диктанту долучився й Владислав Опалько — юрист, уродженець селища Клесів. Він бере участь в акції вже кілька разів, хоча не завжди вдається писати щороку. Цього разу чоловік також долучився до написання, попри важку ніч через ворожі обстріли.

— Цього разу, попри важку ніч з ворожими обстрілами все ж таки долучився до написання та дуже радію цьому. Текст мені видався не дуже складним, можливо, у тому числі через хороше прочитання, тож дякую читцям за це. Звичайно, завжди нелегко розпізнати, які розділові знаки треба було б поставити, але я сприймаю радіодиктант не як контрольну роботу, а як можливість нагадати собі про нашу ідентичність, найскравішим виявом якої є наша мова. Дуже чуттєвий, я би сказав, щемкий текст, який, певно, не залишить осторонь нікого, хто записував його на диктанті або й просто слухав під час трансляції, — розповів СарниNews.City Владислав.

Владислав під час написання Радіодиктанту. Фото: Владислав Опалько

Для Альони Губені із Сарн цьогорічний радіодиктант став першим. Вона вирішила спробувати свої сили, щоб підтримати українську мову та культуру.

— Вирішила спробувати, підтримати свою українську мову, культуру. Текст був цікавий і легко писалося, диктували теж добре і зрозуміло. Це був цікавий досвід і на наступний рік теж доєднаюся до цього, — зазначила жінка.

Ще одна учасниця радіодиктанту, Іванна Сінькевич , розповіла, що щороку обіцяла собі долучитися до написання, однак щоразу відкладала це на наступний раз. Цього року бажання приєднатися було особливо сильним.

— Кожного року я повторюю собі одне й те саме: «Наступного разу точно доєднаюся». Вчора перед сном побачила новини про свій університет, і все стиснулось всередині, тому, напевно, саме через біль та ненависть підсилилось бажання долучитись до написання радіодиктанту, попри недоспану ніч, попри все… — розповіла вона.

Диктанти дівчина не писала ще зі школи — щонайменше десять років. Тож цьогорічний для неї став фактично першим. Символічним збігом стало й те, що це був 27-й Радіодиктант національної єдності, відбувся він 27 жовтня, а учасниці цього року виповнилося 27 років.

Спочатку текст здався їй нескладним. Однак після написання та перегляду обговорень у соцмережах з’явилися сумніви щодо кожного розділового знаку та написаного слова.

Водночас найбільше враження на учасницю справив сам текст.

— Дуже щемливі та теплі слова! Неймовірний текст і чудове прочитання перенесли мене у шкільні роки. Кожне речення можна розбирати на цитати, дуже важливі слова для кожного з нас сьогодні, — зазначила вона.

Особливо їй запам’яталися слова: «Якщо мова не підвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи. Я люблю тебе. Так є завжди».

— Надіюсь, що хоча б ці речення я написала правильно, — підсумувала Іванна Сінькевич.

Що було раніше

Сарненська та Рокитнівська громади перевели заклади загальної середньої освіти на дистанційне навчання. Такі рішення ухвалили, щоб захистити дітей та працівників освіти.

Рівненські