Роменці попрощалися з молодим захисником Юрієм Пивоваровим – йому навіки 27… + ФОТО

04 вересня 2024 р. 14:33

04 вересня 2024 р. 14:33

Сьогодні, 4 вересня, Роменська громада віддала останню шану та провела в останню путь земляка, життя якого обірвалося в боротьбі за свободу нашої країни. Додому “на щиті” повернувся Герой, молодший сержант Збройних Сил України, Юрій Андрійович ПИВОВАРОВ.

Прощання із загиблим військовослужбовцем відбулось на Алеї Слави. Літію за упокій душі Героя Юрія ПИВОВАРОВА відслужили священнослужителі Православної церкви України.

Під час церемонії прощання загиблому молодому воїну Юрію ПИВОВАРОВУ віддали останні військові почесті та провели до останнього місця спочинку.

Про життя захисника пише Роменська міська рада:

Наш Захисник Юрій Андрійович ПИВОВАРОВ народився 9 червня 1997 року в м. Охтирка та невдовзі його родина переїхали до м. Ромни.

Коли хлопчику було 3 роки, родина Юрія переїхала до м. Горлівка Донецької області. З малку хлопець мав певні проблеми зі здоров’ям тому навчався у школі-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями. 9 класів Юрій закінчив у Горлівській школі № 7.

У 2013 році вступив до Горлівського машинобудівельного коледжу, бо понад усе мріяв стати інженером.

Через розпочату війну рф в Україні на Сході країни, наш “майбутній захисник” з 2014 року разом з батьками переїздить до м. Ромни, звідки родом батьки його матері.

Закінчивши лише один курс у Горлівському коледжі Юрій перевівся до Роменського коледжу КНЕУ, яке закінчив у 2017 році.

Юнак ще з малку мав загострення почуння справедливості, безмежно любив Україну та все українське. Був справжнім патріотом рідної землі, тому після закінчення коледжу вступив до добровільного молодіжного корпусу “Правий сектор”, який був створений у відповідь на початок російської збройної агресії проти України. У складі “Правого сектору” Юрій брав участь в збройній боротьбі українського народу проти зовнішнього та внутрішнього ворога. Тут Юрій знайшов багато вірних друзів та однодумців, з якими вели боротьбу заради Незалежної та вільної України.

У 2018 році Юрії ПИВОВАРОВ підписав контракт і вступив до лав ЗСУ у складі 24-тої окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького.

У 2019 році наш Воїн зустрів кохання свого життя – Вікторію. Спочатку це було спілкування через інтернет, а згодом, коли молоді люди більше дізналися про одне одного, закохані з 2021 року почали жити разом у м. Київ. У той період свого життя Юрій вирішив зробити паузу як військовий та збудувати міцну родину. Чоловік мав плани на щасливе сімейне життя. У столиці працював на будівництві. Побралися молодята у квітні 2023 року.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Юрій твердо вирішив, що не може стояти осторонь, бо мав гаряче серце, сповнених любові до Батьківщини.

Відправивши люблячу жінку до її брата, у першому ж військкоматі записався до 95 Десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. У складі цієї бригади Воїн вів бої у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, звільняючи рідну землю від рашистської навали. Захисник мав позивний “Берс”.

У квітні 2022 Юрій отримав поранення, але після короткої реабілітації у госпіталях Києва та Харкова повернувся у стрій, до побратимів, аби не дати шансів ворогу захопити українські землі.

Юрій разом з побратимами давав жорстку відсіч рашистській навалі в найзапекліших точках. Він мав хоробре серце та ясний розум. Добре володів військовою справою. За що 17 листопада 2023 року був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України “Лицарський хрест”. У лютому 2024 року наш відважний Воїн від Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра СИРСЬКОГО отримав нагрудний знак “Золотий хрест”.

Влітку 2024 року Юрій ПИВОВАРОВ був переведений до 132-го окремого розвідувального батальйону підрозділу військової розвідки Збройних сил України у складі Десантно-штурмових військ на посаду командира відділення роти вогневої підтримки.

Молодого Захисника поважали побратими, до його слів та порад завжди прислухатися. У складі цієї бригади Юрій пройшов Запорізький та Харківський напрямки.

Маючи велике серце, яке билося у ритмі України, Юрій половиту отриманих коштів постійно віддавав на волонтерством, сам донатив на допомогу ЗСУ. Важко наш Захисник переживав смерть найближчого побратима, тому завжди всім чим міг допомагав матері свого загиблого товариша.

У червні 2024 року Юрій ПИВОВАРОВ мав коротку офіційну відпустку, під час якої разом з дружоною будували плани на життя: чоловік мріяв вчитися далі, аби служити у СБУ.

З серпня цього року бригаду, в якій був Юрій, направили на Курський напрямок. Спочатку військові підвозили продукти та речі першої необхідності, а два тижні тому пішли у наступ.

На жаль, наш відважний земляк Юрій Андрійович ПИВОВАРОВ 31 серпня 2024 року прийняв свій останній бій… Захисник загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Шептухівки, Курської області рф.

Юрію навіки 27…

Батьки втратили єдиного сина…

Дружина вірного та люблячого чоловіка…

Україна – відважного та мужнього Воїна…

Побратими згадують Юрія, як доброго, чуйного, відкритого до спілкування та допомоги чоловіка, який всім допомагав, просто був безвідмовним. Юрій захоплювався історією України, читав багато історичних книг.

Юрій ПИВОВАРОВ завжди говорив: “Мій святий обов’язок чоловіка – захищати Україну…”

Юрій, маючи сталевий характер, ніколи не падав духом. Молодий, щирий, добрий, людяний, справедливий… Таким він був, є і буде в пам’яті рідних, друзів близьких, побратимів.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter .

Сумські