Ім’я військового Дмитра Симоненка занесено до Книги Пошани Роменського району (посмертно)

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Ім’я військового Дмитра Симоненка занесено до Книги Пошани Роменського району (посмертно)

19 листопада 2024 р. 17:25

19 листопада 2024 р. 17:25

Спільним розпорядженням Роменської районної державної адміністрації – районної військової адміністрації та Роменської районної ради №53 – ОД/4 від 29.03.2024 за мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов’язку, захиснику державного суверенітету та територіальної цілісності України СИМОНЕНКО Дмитро Миколайович занесений до Книги Пошани Роменського району (посмертно).

Народився 1 травня 1990 року у с. Глинськ Роменського району на Сумщині. Мама – Симоненко Любов Олександрівна – медичний працівник у Глинській лікарській амбулаторії. Батько – Симоненко Микола Михайлович – майстер в Глинському професійному аграрному училищі. Вікторія – молодша на 5 років сестра.

1 вересня 1996 року – пішов до 1 класу Глинської загальноосвітньої школи. Перший дзвоник прозвучав із його рук на шкільному стадіоні. Після отримання неповної середньої освіти, у 2007 році Дмитро вступив до Глинського професійного аграрного ліцею, де отримав безліч спеціальностей різних галузей: бухгалтер, пасічник, оператор комп’ютерного набору, слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки та устаткування, тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва тощо.

З 2010 року продовжив навчання на здобуття вищої освіти у стінах Глухівського агро-технічного інституту імені С. А. Ковпака на заочній формі навчання, поєднавши освіту зі службою в лавах ЗСУ.

Влітку 2010 року у м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області віддав присягу на захист цілісності та суверенітету України. На військовій службі з 2010 року, був водієм, командиром відділення парашутно-десантного взводу. З 2010 до 2013 роки був водієм-кранівником у військовій частині. 21 вересня 2013 року – одружився з Наталією, проживав у Новомосковську з дружиною та прийомним сином.

25 березня 2014 року мобілізований до збройний Сил України для участі в антитерористичній операції (АТО), з перших днів війни (з 2014 року) брав участь у бойових операціях.

Був ввічливою, працелюбною, чесною, чуйною людиною, прекрасним сім’янином, веселим, товариським чоловіком. Захоплювався автомеханікою та комп’ютерними технологіями.

31 липня 2014 року загинув під час обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій українських військовиків та одночасної атаки із засідки на колону БТР-ів десантників поблизу Шахтарська. Сержант Симоненко загинув, прикриваючи маневр свого підрозділу, осколок потрапив між пластинами бронежилета та завдав смертельного поранення.

Прощання з воїном відбулося у рідному селі Глинськ – 3 серпня 2014 року. Вдома залишились мама, сестра, дружина та прийомний син.

Указом Президента України №873/2014 від 14 листопада 2014 року СИМОНЕНКА Дмитра Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Державну нагороду вдові Героя Наталії Симоненко та його сестрі Вікторії Симоненко, вручили 22 січня 2015 року.