Конотопщина попрощалася із загиблим захисником Русланом Забіякою

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Конотопщина попрощалася із загиблим захисником Русланом Забіякою

27 листопада 2024 р. 10:40

27 листопада 2024 р. 10:40

У вівторок, 26 листопада, у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці в Конотопі попрощалися із військовослужбовцем, уродженцем села Соснівка Попівської громади Русланом Забіякою.

Воїн-захисник Забіяка Руслан Олександрович, 1998 року народження, загинув на Харківщині під час виконання бойового завдання.

Руслан Олександрович народився в родині працьовитих і щирих людей. Батько, Олександр Олександрович, працює в агрофірмі «Вітчизна» в селі Заводи, а мама, Оксана Петрівна, з любов’ю і турботою займається домашнім господарством.

У 2015 році Руслан закінчив Соснівський навчально-виховний комплекс імені Анатолія Шульги. Попереду було нове життя, сповнене мрій і амбіцій. Він вступив до Конотопського індустріально-педагогічного технікуму, де здобув спеціальність будівельника, а в 2018 році продовжив навчання в Сумському національному аграрному університеті. У 2021 році отримав диплом агронома – професії, яка стала символом його любові до землі, на якій він виріс.

Але доля приготувала Руслану випробування, яких він не міг передбачити. У 2022 році почалася війна. Рідна Сумщина, як і вся Україна, опинилася під ударом. Руслан не залишився осторонь. 25 липня 2022 року, після звільнення області від окупантів, він підписав контракт із Збройними силами України та став до лав 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

Він захищав Україну на Донеччині, Запоріжжі, Луганщині. Руслан, як головний сержант роти, разом зі своїми побратимами брав участь у запеклих боях під Кураховим, а згодом – на Харківщині. Саме там, 19 листопада 2024 року, його життя трагічно обірвалося. Руслан підірвався на міні, виконуючи свій обов’язок до останнього подиху.

Руслан був гідним сином своєї землі, який з честю став на захист України, борючись за свободу та мирне майбутнє для кожного з нас. Має безліч грамот та почесні нагороди – медаль Ветерана війни та медаль за участь в боях «Бахмутський рубіж». Його відвага, мужність та самопожертва залишаться в пам’яті громади назавжди.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя у цей важкий час. Поділяємо біль утрати разом із вами.

Поховали захисника на сільському кладовищі у с.Соснівка.

Вічна пам’ять і вічна слава Герою!