Тростянець прощався із захисником Богданом Богатіщевим

28 січня 2025 р. 17:36

28 січня 2025 р. 17:36

Богдан Богатіщев був простим, щирим і життєрадісним чоловіком. Він народився і жив у рідному місті, закінчив школу №1, навчався в Харківській технічній школі Південної залізниці. Працював на Укрзалізниці, а потім на будівництві. У рідному Тростянці Богдан Володимирович створив сім’ю, у любові та злагоді разом з дружиною виховав двох донечок, дочекався онуків, яких безмежно любив. Він, як і ми всі, мріяв про спокійне мирне життя, про щастя для своїх дітей та онуків, але війна втрутилася в його мрії та сподівання.

У червні 2024 року він добровольцем пішов на військову службу, служив стрільцем у військовій частині А4220, свій військовий та громадянський обов’язок по захисту Батьківщини виконував з честю та гідністю. Усвідомлюючи високу відповідальність за доручену справу, сумлінно та якісно виконував бойові завдання, був надійним товаришем та вірним побратимом, відрізнявся стійкістю характеру та силою духу.

У серпні 2024 року до родини надійшла сумна звістка – при виконанні бойового завдання на Донеччині Богдан Володимирович Богатіщев зник безвісти за особливих обставин, не доживши місяць до свого 46-річчя.

Довгі п’ять місяців, сповнених тривог і сподівань, пережили рідні Богдана Володимировича. В їх серцях до останнього жевріла надія, що він живий. На жаль, ці сподівання не справдилися - 26 січня 2025 року надійшло сповіщення про загибель Богдана Богатіщева під час виконання бойового завдання поблизу села Новогродівки Донецької області (російська федерація) у день його зникнення, 23 серпня 2024 року.

Віддати останню шану Герою сьогодні прийшло багато людей – однокласники, друзі, сусіди, представники Тростянецької міської ради, духовенство, небайдужі жителі громади…. Глибока вдячність та повага до загиблого Героя назавжди збережеться у їхніх серцях.

Щирі співчуття рідним загиблого Героя висловила секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова:

«Від себе особисто, від імені усіх жителів Тростянецької громади висловлюю глибокі, щирі співчуття дружині Ганні Миколаївні, донечкам Даші та Анастасії. Всі тростянчани сьогодні схилили голови у жалобі й розділяють з вами біль цієї непоправної втрати. Хай Господь Бог дасть Вам сили й терпіння, щоб пережити біль втрати найдорожчої людини.»

Прощальне слово сказав офіцер Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки Владислав Заброда:

«Богдан Володимирович пожертвував своїм життям заради своєї країни та українського народу, щоб забезпечити майбутнє наших дітей, він виборював для них можливість жити у мирній вільній державі. Тепер наш Герой навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг».

Кажуть, що воїнами та героями не народжуються. І це правда. У великих і невеликих містах, у селах народжуються звичайні люди, які хочуть жити. Будують плани, мріють про щастя, шукають це щастя, хто як може. Живуть…

Але приходить чорна година випробувань, коли на рідну землю суне нелюдський ворог, який не бачить нам, українцям, місця на цій землі. І звичайні люди, такі, як Богдан, встають і йдуть. Ідуть і ставлять своє слабке людське серце на заваді ворогам. Так, воїнами й героями не народжуються, але наші звичайні люди такими стають…І в нашій пам’яті вони лишаться такими назавжди.

Дякуємо Воїну за захист!

Сумські