Роменська громада попрощалася із захисником України Сергієм Куликом

12 березня 2025 р. 12:54

12 березня 2025 р. 12:54

Скорботна мить об’єднала в жалобі родину, друзів, представників влади, духовенство, побратимів та небайдужих громадян, які прийшли віддати останню шану Герою. На Алеї Слави під час церемонії прощання з Воїном – Захисником, присутні поклали квіти та схили голови на знак глибокої шани.

Після прощання жалобна процесія з квітами, прапорами, національною символікою під супровід духового оркестру провела Героя в останню земну дорогу…

Сергій Григорович КУЛИК народився 10 лютого 1981 року в місті Новгород-Сіверський Чернігівської області. Тут закінчив 9 класів школи. Юнак рано зрозумів ціну праці, не цурався жодної роботи, а коли прийшов час —віддав борг Батьківщині, проходячи строкову службу у прикордонних військах.

У 2000 році Сергій переїхав до села Заруддя. Працював на тракторі, комбайні — завжди там, де потрібні були його сильні руки. Саме в цьому селі він знайшов своє щастя: одружився, разом із дружиною виховував двох доньок та сина.

Сергій мав золоті руки, умів усе робити по господарству. Не чекав допомоги від інших — брався сам і все ладнав. Працював на будівництві в Києві. Серед щоденних турбот знаходив час для улюбленої справи — риболовлі, особливо зимової, яка приносила йому справжнє задоволення.

Ті, хто знав Сергія, згадують його як добру, щиру, спокійну та безвідмовну людину. Він завжди готовий був допомогти, підтримати, поділитися останнім. Він мав мрії на майбутнє, хотів жити та працювати для своєї родини.

Але війна перекреслила всі його плани…

10 липня 2023 року Сергія призвали на військову службу. Після місяця навчання в Чернігові він вирушив на фронт, де боровся за Україну на запеклому Куп’янському напрямку. Його бойовий шлях пролягав через важкі бої, серед яких — оборона селища Нью-Йорк на Донеччині.

Побратими пам’ятають його як досвідченого, відповідального Воїна , який знав військову справу та завжди приходив на допомогу. За свою густу бороду він отримав позивний «Хоттабич». Із самого початку служби Сергій не мав жодної відпустки — весь час був на передовій.

Останній раз він виходив на зв’язок 13 лютого 2024 року.

Потім зв’язок обірвався… Сергій КУЛИК вважався зниклим безвісті.

Цілий рік родина жила в надії, що Сергій живий, що він повернеться. Але дива не сталося…

На початку березня 2025 року рідним повідомили, що ідентифікували тіло… Підтвердилося найстрашніше…

16 лютого 2024 року навідник 3-го штурмового відділення старший солдат Сергій Григорович КУЛИК при виконанні службових обов’язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України загинув під час стрілецького бою в районі н.п. Ласточкине Донецької області.

Воїну Сергію назавжди 43…

Жінка втратила чоловіка, діти – батька, брат – брата… Україна, громада вірного та відважного Захисника…

Сергій КУЛИК прожив чесне, гідне життя. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, вірним другом, відважним Воїном.

Він назавжди залишиться у пам’яті громади, в історії України як Герой , що віддав своє життя за нашу свободу, за нашу державу, повідомили в мерії Ромен.

Важко знайти слова, які можуть загоїти біль втрати. Щирі співчуття рідним та близьким Воїна!

Вічна пам’ять і слава Герою України Сергію Григоровичу КУЛИКУ!

Сумські