Рік після бомбардування: відремонтували будинок і посадили часник

01 квітня 2025 р. 15:21

01 квітня 2025 р. 15:21

У ніч із 25 на 26 березня минулого року у Білопіллі мало хто спав. Десь о 22 усе місто здригнулося від потужних вибухів.

Трохи власних спогадів...

- Це недалеко, КАБ, - сказав мій чоловік і вийшов на вулицю подивитися, чи не видно десь
пожежі. Я в той час почала телефонувати своїм знайомим "у город", як кажуть у нас у Білопіллі. За моїми даними, удар припав саме туди.

- У мене по даху впали уламки, - каже знайома з Кулішівки. - Чую, пожежні їдуть...

Приблизно через годину нам зателефонували інші знайомі й розповіли, що зараз на вулиці
Олеся шукають кота Рити Олександрівни, яка дивом вижила в будинку, під який упав КАБ.

- Головне, що вона й її сусіди живі, всі живі. Будинок піонерів горить, працюють пожежні. Кажуть, там ще один снаряд не розірвався, - повідомляли з місця подій сусіди.

Приблизно через дві години міський голова Юрій Зарко надіслав фото з пошкодженою стіною, стелею і пожежею в Центрі дитячої на юнацької творчості. Я ледь дочекалася ранку і, щойно розвиднілося, поїхала туди. Уся вулиця була перекрита, а правоохоронці й ДСНС нікого не підпускали близько.

- Зараз шукаємо бомбу, яка не розірвалася. Небезпечно.

Я зробила кілька фото на відстані, уточнивши, чи справді всі живі.

- Навіть кіт повернувся, - заспокоїли мене.

На місце влучання ми потрапили одними з перших, трохи проігнорувавши кордони. Знімала все, що бачила, й відмовлялася розуміти, що насправді сталося. Дитячі вироби, квіти, документи, техніка – все було викинуте на підлогу, перемішане зі склом, глиною, уламками… Центр дитячої та юнацької творчості нагадував вулик, де всі щось робили: згрібали сміття, шукали вцілілі вироби, прибирали скло…

Поруч у будинку Анна Іванівна Солорєва і Маргарита Олександрівна Корчагіна намагалися
з’ясувати, чи не впаде їхній дім, чи буде світло, чи безпечно залишатися... У ямі під фундаментом працювали зв’язківці, ходили на повний зріст, і їх не було видно з дороги.

Багато фото і відео залишилося в нашому редакційному архіві. Це не просто фото – це документальні свідчення воєнних злочинів.

Багатьох людей цікавило питання: "А як же тварини? Як папужки, морські свинки, черепахи й рибки?"

- Тварин максимально врятували, - говорить директорка центру Наталія Садова. - На ранок
після вибухів загинули дві шиншили, а через розбите вікно втекли кілька папужок і канарок. А так, усі на місці, зараз рятуємо.

Минув рік.

Десятки журналістів приїжджали й фіксували ці події. Багато ЗМІ написали про наслідки обстрілів. Після цих атак вулиця Олеся потерпала не один раз і має інші руйнування. Втім, ми сьогодні говоримо про те, як через рік вижили й тримаються ті, хто постраждав найбільше. Це питання цікавить не лише нас, а й багатьох журналістів із-за кордону.

За рік ми бачимо, що приміщення Центру дитячої та юнацької творчості збережено. Дах відремонтований, зруйнована стіна закладена, вікна забиті. Приміщення охороняється, і максимально все збережено. З бюджету громади виділені кошти на першочерговий ремонт, допомагали місцеві підприємці та аграрії.

Дуже шкода, що директорка Центру Наталія Садова відмовляється коментувати ситуацію з роботою закладу. Лише загальні слова: "Ми працюємо дистанційно й продовжуємо розвивати дитячі здібності та таланти". На сайті міської ради є повідомлення про участь і перемоги вихованців у обласних та всеукраїнських конкурсах. Заклад фінансується з бюджету на рівні минулого року. Але жодних коментарів чи роз’яснень, як саме зараз функціонує Центр дитячої та юнацької творчості, публічно не надається.

- Кілька тижнів були в глибокому шоці після руйнування нашого житла. Що було в наших силах – прибрали: уламки, скло, пошкоджені меблі, тріщини в стінах, розбиту плитку… У цьому будинку родина чоловіка жила з 1958 року. Все зроблено нашими руками, кожен куточок доглянутий. Не таким ми уявляли своєжиття на пенсії.

Шукали допомоги. Відгукнулися благодійні фонди: у перший же день ГО «Проліска» надала плівку, якою закрили дах, вікна. Наші енергетики полагодили електрику. З великим острахом чекали зими. Подали документи на програму єВідновлення, але там дуже складна бюрократія. Поки пройшли всі етапи оформлення, перевірки, відкриття рахунків – настала осінь. Хоч би скільки с вмикали опалення, у хаті все одно було не більше 16 градусів, а то і 13. Дах розбитий, вікна закриті плівкою, в стінах – тріщини. Лише наприкінці осені ми отримали кошти й знайшли виконавців робіт. Відновлення тривало всю зиму. Добре, що вона була відносно теплою.

Про ситуацію з пошкодженням наші колеги з РБК зняли сюжет.

Будинок відремонтовано зовні. Усередині ще багато роботи. Ми з чоловіком – пенсіонери, він хворіє, у мене теж немає сил оновлювати стіни та клеїти шпалери. Головне – щоб не було повторних обстрілів. Ми продовжуємо доглялати будинок і город. Посадили на зиму часник, цибулю. Уже розквітли перші квіти. Годуємо собак у сусідніх дворах, звідки виїхали господарі, - говорить Анна Іванівна.

Французький журналіст Борис Мобілард був вражений нашою стійкістю. Він побував у гостях у Солорєвих. Юрій Олександрович здивував гостя: узяв баян і заграв кілька відомих мелодій.

- Ви неймовірні люди – мужні й щирі, - сказав на прощання Борис і пообіцяв приїхати в гості, коли розквітнуть усі квіти.

Сумські