У Шостці попрощалися із трьома захисниками України

29 квітня 2025 р. 20:26

29 квітня 2025 р. 20:26

29 квітня у Шостці провели в останню путь Андрія Полюшка, Максима Рудя та Олександра Череповського.

ПОЛЮШКО АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ народився 7 листопада 1988 року в с. Полюшкине Чернігівської області, був молодшим братом в родині. Після здобуття середньої освіти вступив до Шосткинського хіміко-технологічного коледжу, за напрямком «Контроль вимірювальних приладів і автоматизація». Там же Андрій познайомився з коханою дівчиною Катериною, яка потім стала його дружиною.

Деякий час після завершення професійного навчання молодий чоловік працював на ПрАТ «Новгород-Сіверський сир завод», у 2009 році проходив строкову службу, у 2011 році закінчив сержантську школу в Золочеві Львівської області. Вищу освіту здобув на базі Шосткинського інституту СумДУ («Системна інженерія»). З листопада 2011 року Андрій Полюшко приступив до військової служби за контрактом.

Вдумливий, розважливий, надійний… Він намагався ніколи не приймати поспішних рішень, все робити на «відмінно», не показувати страху та сумнівів при будь-яких обставинах. За спокійний характер і поміркованість Андрій отримав від побратимів жартівливе псевдо «Ракета». Однією з найвищих людських цінностей для чоловіка були людяність, доброта, вірність дружбі та власному слову. Він користувався високим авторитетом серед колег і керівництва, завжди був готовий прийти на допомогу. Заповітною мрією чоловіка була… велика пасіка. З юності Андрій захоплювався бджільництвом, мріяв на пенсії віддавати улюбленій справі найбільше часу. Про військові будні намагався не розповідати, тільки повторював: «Все буде добре! Я скоро повернусь!».

Ввечері 24 квітня Андрій перестав виходити на зв’язок, наступного дня родина отримала звістку про його загибель… Командир відділення розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів Андрій Юрійович Полюшко загинув при виконанні військових обов’язків на Харківському напрямку.

У невимовній скорботі мама, брат і дружина Героя. Без тата залишилося двоє маленьких донечок, одинадцятирічна Поліна та чотирирічна Варвара… Плаче за сином Шосткинщина і вклоняється його пам’яті до землі… Вічна шана та вічна вдячність нашому захиснику!

—————————————

РУДЬ МАКСИМ ГРИГОРОВИЧ народився 21 січня 1992 року в селі Слобода-Шлишковецька Вінницької області. Після здобуття повної середньої освіти у 2009 році вступив до Мазурівського аграрного центру професійно-технічної освіти, після успішного завершення навчання отримав кваліфікацію «Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування, водій категорії С, С1». Деякий час Максим працював у місцевому лісництві, потім був призваний на строкову службу до Національної Гвардії України. Після демобілізації працював у будівельній сфері.

У 2021 році Максим одружився з коханою жінкою Ганною, яка стала для нього найріднішою людиною. Батьки Максима померли задовго до цього… Сім’я була для чоловіка найголовнішою цінністю, він намагався дати рідним людям найкраще. Сумщина (а саме – с. Миронівка Шосткинського району, мала Батьківщина Ганни) гостинно прийняла молоде подружжя. Тут минули найкращі роки спільного життя, у коханні та злагоді три роки тому народилася донечка Мілана…

У минулому році Максим Григорович став на захист Батьківщини, на фронті виконував обов’язки гранатометника стрілецького батальйону. Боронив кордони України на Сумському напрямку. Родичі та колеги згадують його як врівноваженого, відповідального, працьовитого чоловіка. Він був людиною щедрої душі – допомагав друзям, працював «на совість», обожнював донечку…

26 квітня Максим Рудь загинув при захисті України та кожного з нас…

Безмежна подяка вірному сину України!

Вічна пам’ять і вічна шана…

——————————————-

ЧЕРЕПОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР РОМАНОВИЧ народився 25 січня 2000 року у с. Вороніж Шосткинського району, через кілька років сім’я Череповських переїхала до Клишок. Саша був старшим братом у родині, в якій підростало троє хлопчиків. У дитинстві він ріс жвавим і активним, захоплювався спортом (особливо – футболом), приймав участь у численних змаганнях і виборював нагороди. Після отримання повної середньої освіти Олександр вступив до Київського вищого професійного училища деревообробки за спеціальністю «Столяр» і успішно закінчив його. Деякий час наш земляк працював на меблевій фабриці, потім був призваний на строкову військову службу. З юності хлопець цікавився цифровою технікою, любив фотографувати та знімати відео. Дещо пізніше вже мав власний акаунт у TikTok, з кількома тисячами підписників.

Визначальним кроком для Олександра Романовича стало підписання контакту на військову службу у прикордонних військах (15 травня 2019 року), у складі яких він захищав незалежність Батьківщини На Луганському напрямку. З початком повномасштабної російської агресії чоловіку довелося побувати у «найгарячіших» точках фронту, у липні минулого року отримав поранення. Після лікування був інспектором прикордонної служби, навідником – оператором безпілотних авіаційних комплексів. У вільні від роботи хвилини мріяв про спільну Перемогу, про те, як повезе всю родину на море, як побувають за кордоном і побачать найкрасивіші куточки світу.

Олександр завжди намагався заспокоїти рідних, особливо – маму Наталю Василівну… Окрім нього на фронті знаходився і його молодший брат Ярослав, а також батько родини Роман. «Все буде добре», – заспокоював він рідних. На початку жовтня минулого року він подзвонив з приємною новиною – очікував нагородження за зразкову службу. Останньою з близьких людей почула голос Олександра його кохана дівчина, з якою він говорив за кілька годин до загибелі… Того ж дня родині подзвонив фронтовий побратим і сповістив страшну новину…

Старший сержант Череповський Олександр Романович загинув 7 жовтня 2024 року на території Харківської області. Влучання ворожої артилерії спричинили масштабну пожежу та детонацію боєприпасів, горіло все навкруги… Для ідентифікації тіла захисника знадобилося багато часу та ряд експертиз…

Тіло Героя повертається на малу Батьківщину навесні, коли природа кожною квіточкою вклоняється світлій пам’яті нашого земляка.

Доземний уклін родині Олександра, яка виховала справжнього патріота! Глибокі співчуття всім, хто знав і любив Воїна Світла!

Сумські