21 місяць надії: з полону повернули нашого земляка зі Шкуратівки Арсенія Ляшенка

08 травня 2025 р. 21:34

08 травня 2025 р. 21:34

6 травня, в результаті обміну, з російського полону повернули 205 українських захисників. Серед них – наш земляк, 24-річний прикордонник Арсеній Ляшенко.

Арсеній народився і виріс у селі Шкуратівка Ворожбянської громади. Після закінчення сільської школи, здобув спеціальність маляра-штукатура, плиточника-облицювальника у Білопільському ВПУ. А далі – строкова військова служба, після неї – контракт…

- З самого дитинства Арсена вабила природа: він захоплювався різними жучками-павучками, нас усіх це дуже забавляло, навіть думали, що він стане ентомологом! Добре, світле, допитливе хлоп'я, якому було цікаво дізнаватися про щось нове. Дуже любив своє рідне село, маму, сестричку та обох бабусь – мене і бабусю Катю. Він для мене – найсвітліший промінчик сонця… - говорить бабуся Арсена Валентина Воропай.

Як розповідає Валентина Іванівна, тато Арсена помер, коли хлопцю було всього шість років. Згодом вони з мамою Вікторією та меншою сестричкою Лізою переїхали зі Шкуратівки до Білопілля .

Любив Арсен і свою країну. Як і більшість свідомих хлопців – не ховався, не відмовлявся, пішов служити, потім – захищати свою землю від окупантів.

Фото: з особистого архіву родини

- Повномасштабна війна застала мого онука в Чернігові. За час служби йому довелося воювати на різних гарячих напрямках, не раз був на передовій. Певний час служив і на Сумщині.

Пам’ятаю, незадовго до того, як Арсен потрапив у полон, йому дали відпустку на десять днів, він приїжджав додому. Але так і не добув тих десяти днів, його викликали на службу і направили на Харківський напрямок. А невдовзі в Луганській області їхні позиції обстріляли. Багато його побратимів загинули. Зв’язок із Арсеном обірвався, - згадує бабуся.

Кілька місяців доля хлопця була невідомою. Рідні шукали всюди, писали, телефонували, звертались в усі відповідні структури, стукали, як то кажуть, в усі двері, просили допомогти у пошуку, моніторили російські ресурси. І врешті на одному з них побачили відео полонених, серед яких упізнали Арсена. А пізніше побачили й відео-підтвердження від російського Червоного хреста, завдяки якому впевнились, що Арсен дійсно у полоні. У полоні… але живий!

Фото: з особистого архіву родини

Звістка про зникнення сина та онука і про те, що він у полоні стала справжнім випробуванням для всієї його родини…

- Ми ще не бачились після його повернення з полону. В одній із груп відомий журналіст Дмитро Карпенко (Апостол) виставив фото наших хлопців, яких повернули з полону, але їхні обличчя були заблюрені. Та я серцем відчувала – Арсен був на цьому фото, серед 205 повернених… Зателефонувала невістці, вона теж подивилась на фото і підтвердила, що серед хлопців є наш Арсен. Хоча офіційних списків іще не було. Списки ми знайшли на російських ресурсах. Арсен дійсно був там, - говорить пані Валентина.

Як розповідає бабуся, зараз хлопці проходять реабілітацію та всі необхідні документальні процедури. Зараз рідні спілкуються з Арсеном телефоном і сподіваються, що їм вдасться побачитись уже найближчими днями.

- Я не можу передати своїх емоцій, коли після обміну вперше почула такий рідний голос свого онука у слухавці! Тепер плануємо до нього поїхати, щоб нарешті обійняти наше рідне дитя.

Арсен дуже подавлений духом… Казав, що ще не усвідомлює, де він перебуває і що він уже справді на рідній землі. Та це й не дивно, враховуючи ту інформацію, яку їм вносили у їхні голови. На фото бачили – дуже сильно схуд... - говорить Валентина Воропай.

У полоні Арсен Ляшенко пробув 21 місяць. Але сьогодні всі ми радіємо за нашого земляка разом із його родиною. Здійснилася їхня найзаповітніша мрія і найбільше бажання. Тож нехай кожен, хто чекає, побачив повернення з війни своїх рідних і близьких живими і неушкодженими…

Сумські