Білопільщина попрощалася з Олексієм Гуриним, який загинув, захищаючи рідну Сумщину

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Білопільщина попрощалася з Олексієм Гуриним, який загинув, захищаючи рідну Сумщину

13 травня 2025 р. 20:33

13 травня 2025 р. 20:33

Біль і смуток війни чорним крилом знову зачепили Білопільську громаду. Звістка про загибель на фронті уродженця Білопілля , 45-річного молодшого сержанта Олексія Анатолійовича Гурина швидко поширилася громадою.

Як повідомляє Культура Білопільської громади, Олексій народився 29 березня 1980 року. Проживав у Білопіллі. Тут минули його дитинство та юність. Освіту здобув у місцевій школі №2, де товариський Олексій знайшов багато друзів. Після закінчення школи продовжив навчання у Харківському технікумі зв’язку. Працював у Білопільській філії АТ «Укртелеком» зв’язківцем.

У 2002 році одружився, майже через два роки народився синочок Ілля. Щаслива сім’я раділа кожній миті. Та на жаль, один фатальний день перекреслив усі плани та надії. Під час автокатастрофи, у 2012 році, Олексій втратив люблячу дружину. Відтоді, виховував сина сам.

Після скорочення штату працівників зв’язку, чоловік брався за будь-яку роботу, бо знав, що йому це потрібно заради сина.

Олексій завжди був ввічливий, доброзичливий, розсудливий, веселий, життєрадісний. Справжній патріот України, принциповий у своїх поглядах.

Після повномасштабного вторгнення вступив до лав Збройних сил України. Захисник служив на посаді номера обслуги розвідувального взводу мотопіхотного батальйону. Боронив територіальну цілісність України на різних напрямках.

Молодший сержант Олексій Гурин загинув 9 травня 2025 року на Сумщині під час проходження військової служби. До останнього подиху він був вірний присязі та обов’язку із захисту України. Без батька, друга, порадника, захисника залишився 21-річний син.

Поховали оборонця із військовими почестями на одному з місцевих кладовищ.

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про захисника буде сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав і шанував Олексія. Вічна пам’ять! Вічна слава Земляку!