Білопілля буде вічно квітнути його трояндами…

18 травня 2025 р. 21:14

18 травня 2025 р. 21:14

17 травня, в атакованому ворожим "Ланцетом" маршрутному автобусі, обірвалося життя жителя Білопілля 50-річного Олександра Євстигнєєва.

Олександра та його дружину Світлану Корольову в Білопіллі знали майже всі – подружжя багато років вирощувало та продавало квіти у рідному місті…

- Ми з Сашею прожили разом 15 років. Він сам із Донеччини, з Дебальцевого, яке зараз окуповане… У 2010 році ми познайомились випадково, в інтернеті, списались, почали спілкуватись. А потім він приїхав у гості, в Білопілля, так тут і залишився. Одружилися, почали будувати спільне життя у будинку, що лишився у спадок від моєї мами, - розповідає дружина Світлана.

Фото: з особистого архіву родини

Як розповідає жінка, Олександр був дуже добрим чоловіком і справжнім господарем. В усьому допомагав і дружині, і друзям, які з’явились у нього вже тут, у Білопіллі, ніколи нікому не відмовляв у допомозі…

- Спільних діток у нас не було, але він дуже любив усіх трьох дівчаток: і свою донечку Мілену від попереднього шлюбу, яка нині залишається у Дебальцевому, став справжнім батьком і для моїх донечок – Оленки та Маринки…

А ще Саша дуже любив Україну… Хоч як було важко йому перелаштуватись із російської мови, бо ж сам із Донеччини, але він старався, вчив українську…

Олександр та Світлана разом вирішили займатись квітами. Чоловік власноруч збудував теплиці, в яких подружжя вирощувало квіти і продавало їх у Білопіллі.

- Він дуже любив квіти, вкладав у них всю свою душу. 25 соток городу у нас були засаджені трояндами… Навіть із початком повномасштабної війни не полишив цю справу. росіяни обстрілювали наше місто, руйнували наші теплиці з квітами, але ми залишались у Білопіллі, відновлювали і все починали спочатку…

Донечки не раз умовляли нас виїхати подалі від небезпеки, але Саша хотів бути вдома, сподівався, що все налагодиться, - говорить пані Світлана.

Як розповідає жінка, того фатального дня Олександр вирішив їхати в Суми, провідати доньку та продати вирощені квіти. Адже, починаючи з минулого року, з Білопілля виїхало чимало жителів, покупців стало менше, тож Олександр періодично почав возити квіти до обласного центру.

- Я неначе щось відчувала… Просила його лишитись вдома… а він все одно поїхав, - крізь сльози говорить дружина.

Родина вирішила ховати Олександра в Сумах…

- Якщо і далі триватиме це пекло, то не буде спокою ні живим, ні померлим. Розіб’ють усе. А там хоча б до могилки ходитимемо… Та й небезпечно зараз у Білопіллі, немає в тих нелюдів нічого святого, можуть і під час похорону вдарити з дрона чи ще якоїсь зброї… - пояснює Світлана Корольова.

Нині жінка планує виїжджати в Суми, до доньки.

- Не можу я тут без Саші... Боляче дивитись на все, що він робив своїми руками, у що вкладав свою душу – тут усе нагадує про нього. Я не витримую… Зараз роздаю людям нашу живність, яку тримали з Сашею, збиратиму речі та виїжджатиму… - говорить дружина загиблого Олександра.

“Немає сил повірити в цю страшну звістку. Ти любив життя, свою родину та мріяв ще багато чого зробити. Найбільшим сенсом твого життя були квіти… Мабуть у Білопіллі немає такої родини, яка б не прикрашала своє подвір'я вашими зі Свєтою квіточками. Ваші теплиці з квітковою розсадою були понівечені, а деякі зруйновані обстрілами з "Градів", але ворогу і цього виявилося замало...

Саша, спочивай з миром. Царство небесне тобі та вічна пам'ять. Білопілля буде вічно квітнути твоїми трояндами» , - пише на своїй сторінці Фейсбук подруга родини Лариса Кучма.

Сумські