Андріяшівська громада в скорботі: Валентин Євдокимов віддав своє життя за Україну

14 червня 2025 р. 09:56

14 червня 2025 р. 09:56

Андріяшівська громада в глибокій жалобі. 9 червня 2025 року, на 23-му році життя, за свободу та незалежність України віддав своє життя наш земляк, Герой, Захисник, старший солдат Валентин Миколайович Євдокимов.

Валентин народився 10 вересня 2001 року в селі Гудими Роменського району. У 2002 році його родина переїхала до села Андріяшівка, де й промайнуло його дитинство. Змалку Валентин був щирим, доброзичливим і цілеспрямованим. Його щирість, доброта й чуйність залишили глибокий слід у серцях усіх, хто його знав.

З дитячих років він був залучений до спорту: займався в дитячо-юнацькій спортивній школі м. Ромни, де здобув численні грамоти та нагороди. Навчався у Броварському вищому училищі фізичної культури, був нагороджений грамотою Київської обласної державної адміністрації управління молоді та спорту, а також дипломом як кращого спортсмена школи. Був активним учасником місцевої футбольної команди, з якою представляв Андріяшівку на районних і обласних турнірах. Участь в обласних спартакіадах із легкої атлетики приносила його команді численні перемоги.

Паралельно Валентин розвивався творчо — навчався у музичній школі в селі Бобрик, писав власні вірші та пісні. Планував записати свій музичний альбом про війну, службу і життя. Мріяв передати через пісні те, що бачив і відчував. На жаль, ця мрія залишилася нереалізованою…

У 2018 році Валентин закінчив Андріяшівську загальноосвітню школу. Після цього вступив до Київського національного університету фізичної культури і спорту, згодом перевівся до Сумського національного аграрного університету на спеціальність «Лісове господарство». Працював апаратником оброблення зерна в Андріяшівській дільниці ТОВ «Кононівський елеватор».

У 2020 році був призваний на строкову військову службу, де на початку служби був прийнятий на посаду артиста. Брав участь у всіх офіційних заходах за участю Президента України, представляючи військову честь та культурну гідність держави.

З початком повномасштабного вторгнення Валентин уклав контракт із Збройними Силами України. Спочатку служив навідником, а згодом був переведений на посаду стрільця. Служив у 1-му відділенні 3-го взводу почесної варти, батальйону почесної варти військової частини А0222.

Валентин воював у найгарячіших точках — Сумщина, Чернігівщина, Харківщина, Київщина, Дніпропетровщина, Донеччина. Його мужність, відданість побратимам і любов до України були безмежними. Він завжди був поруч у найскладніші моменти, ніколи не залишав своїх, завжди діяв із честю та гідністю.

За свої бойові заслуги був нагороджений:

• почесною медаллю «Ветеран війни»,

• медаллю «Захиснику України»,

• медаллю «За оборону України»,

• медаллю «За сумлінну службу»,

• Золотим Хрестом від Головнокомандувача ЗСУ.

У Валентина залишилися мати, брат, дружина, рідні та друзі. Для них і для всієї громади він назавжди залишиться символом мужності, щирості й нескореності.

Йому було лише 23…

Але за своє коротке життя він встиг прожити яскраво, гідно, по-справжньому. Його серце билося за Україну, за майбутнє, за нас.

Вічна слава та пам’ять Герою!

Його ім’я навіки викарбуване в серцях рідних, у пам’яті громади та всього українського народу.

Герої не вмирають — вони стають світлом, яке веде нас до Перемоги.

Сумські